Мені не подобається це місце - Мені не подобаєшся ти

Мені тут не подобається

Чонін притулився спиною до стіни, сівши на своє ліжко. Його серце билося дуже швидко і він, притиснувши долоню до грудей, марно намагався приборкати його. Але безрезультатно. Перед очима все ще те привабливе обличчя Крістофера, яке було так близько до нього. Бажання наблизитися до його обличчя також зростало в геометричній прогресії. Ін зовсім не розумів себе і свої почуття. Не може ж йому подобатися його вожатий?

Звичайно ж ні! Ні в якому разі! Бан Чан – дорослий хлопець. У нього напевно є свої принципи та вподобання. І в ці вподобання навряд чи входить безглуздий хлопчина, звичайний підліток. А може, у нього взагалі вже є хтось? Хто знає... Ну і, звичайно, сам Чонін не має жодних почуттів до старшого. Він просто ніколи не був настільки близьким з кимось, крім батьків. От і все. Ось і розгадка .... Заспокоюючи себе такими думками, Чонін дістав свої навушники і зібрався відволіктися музикою, але в цей момент прийшли його сусіди.

- Чонін-а, ти куди злиняв? - спитав Фелікс, щойно опинився на порозі їхньої кімнати.

- У туалет закортіло. - як ні в чому не бувало збрехав Ін.

- Ну, ми так і зрозуміли. - хмикнув Синмін. - Тебе просто Чан-хьон шукав. Він повернувся майже відразу після того, як пішов.

- Чан-хьон? - стрепенувся Ян, але його перебили.

- Та фіг з ним, з Чан-хьоном! Він просто перераховував нас і недорахувався одного. Ви мені краще ось що скажіть... - Лікс сів на ліжку в позі лотоса і нахилився вперед, змовницьки озираючись. - Хто зі мною на вилазку під час тихої години?

- Ой, не починай, благаю... - скривився Кім, сідаючи на своє ліжко.

- Що за вилазка? - зацікавлено запитав Чонін.

- На покурити. - хихикнув Фелікс, змусивши Міна вкотре закотити очі.

- Ти палиш? - спитав Ін, думаючи, що це пояснило б його низький голос.

- Не він, а його бойфренд. - цикнув Синмін, малюючи в повітрі пальцями лапки. - Він просто вирішив заїхати на своєму драндулеті сюди, бо під час відвідування він не може лише тоді, коли в нас тиха година. Ото Фелікс і хоче злиняти до нього.

- Драндулеті? - перепитав Чонін, переводячи погляд з одного сусіда на іншого.

- У мого хлопця байк. - захоплено відповів Лі і його очі засяяли. - Він вам сподобається. Маю на увазі, мій хлопець. Я хочу вас познайомити.