"Пекло" у венах

Глава 6

2 година ночі,а я і досі не можу заснути, все борюся зі своїми думками. Зваживши всі плюси та мінуси, мінусів було однозначно більше. Чому я так різко вирішила це? Що це?
Я хочу на світанку піти в лабіринт і оглянути його сама. У мене багато дивних речей у записнику, які я не можу розгадати,гадаю багато чого поясниться, коли я зазирну в лабіринт. Я хочу вибратись звідси, дуже хочу на волю, але я хочу зробити це не лише заради себе самої,а ... заради Ньюта. До чого тут Ньют в моїх думках?Я просто хочу вибратись звідси!Що за лайно? - майнуло в мене в голові.Історія його перебування у Глейді надто трагічна,я уявляю як йому, прокидатись кожного ранку із думкою,що тобі не вибратись звідси,а ти крім того що нічого не пам'ятаєш, ще і не можеш нічого з цим вдіяти. Просто ненавидиш все життя... Я теж відчуваю це,але лише частково, я хочу жити,принаймні, ніколи не думала як позбавити себе життя. Існують мрії, нездійснені бажання і... люди. Люди здатні любити і це чудово,я не знаю як це, та хочу відчути.Хоч зараз любов в моєму житті,мабуть, недоречна...

Повернемось до лабіринту. Як я маю зайти туди,якщо коли він відчиняється, бігуни не сплять,бігти за ними слідом-дурна ідея. Тай я вже бачила,що Ньют теж не спить. Піти швидше не вийде,бо відчинявся б він швидше,то і бігуни були б в ньому раніше, а пізніше теж не можу,адже тоді вже всі зайняті роботою і я у всіх на виду... Хоча, якщо я буду поводитись природно і зливатись з натовпом,ніхто і не помітить, по-іншому, я виглядатиму надто підозріло.
Вирішено,першу половину дня проведу на плантаціях,потім прикриюсь тим,що потрібно працювати не лише землекопом, а тоді обережно прошмигнути в лабіринт. Головне встигнути до закриття. Мала б встигнути,адже я всього лише огляну його так,щоб далеко не відходити від входу. Повернутись все ж хочеться... А зараз потрібно поспати,я вже давно не мала здорового сну,за дві доби, мені вдалось поспати лише 5 годин і це чортовськи виснажливо.

***

Я прокинулась та одразу виглянула на вулицю. Сонце вже було вгорі. Бігуни давно були в лабіринті і всі в Глейді працювали не покладючи рук.
Я пішла до Ньюта,щоб побути на виду, і він не помітив моєї відсутності пізніше.
-Спиш надто довго.-хмуро глянув кароокий.
-Чому тоді не збудив?.. Невже я так солодко спала?
-Заткнись і йди працюй. - він кинув мені в руки сапу.
Я працювала,час від часу оглядала всіх навколо та поглядувала на лабіринт, та цього разу немов зависла. Лабіринт манив мене,як серени моряків.
-Куди це задивляєшся?-Ньют проговорив знову нахмуривши брови.
-Я просто...
-Не заглядайся. Хочеш дивитись - у тебе є плантації.
-Це Ньютівська дотепність?-я посміхнулась, на обличчі явно виднілась посмішка з піднятим кутиком губ та гострим лівим іклом,яким я часто царапала собі язик.
Він почав йти на мене,я врізалась спиною в дерево. Хлопець заглянув мені прямо у вічі.
-Ти чого?
-Жарти жартами,а ти надто розсіяна сьогодні.-Він пішов прямісінько на мене
Дерево трохи поранило мені спину, це було не надто приємним відчуттям.
-Потрібно ще пополоти он там,на плантаціях- показав він пальцем.
-Мг.
-Ти так і не розповіла мені про твоє "братерство" із Галлі.
-Я...
І от я почала заливатись про усі дивні речі з участю мого любого братика.