"Пекло" у венах

Глава 4

Я пробула в глейді вже тиждень. За весь цей. Час я лише допомагала Ньюту,іноді бувала у нашій так званій лікарні.  Галлі був весь час невдоволений моєю поведінкою. І кожного разу,коли він хотів негативно висловитись в мій бік,то Ньют завжди був поряд і захищав.  Проте я зробила всього кілька дрібниць,які навіть не були вартими уваги.
І от за стільки часу я вирішила поговорити із Албі. Це було мені необхідно, у мене було купа роботи і вільного часу на тервеньки не знаходилося. Багато речей були для мене незрозумілими, але він точно міг пролити на все хоч трохи світла.
-Можна?- я постукала у двері його хижини.
-Неса? Заходь.
Я зайшла та зачинила за собою двері.
-У тебе знову до мене питання?
-Декотрі... Я все ж хочу поговорити про лабіринт.
-Не можеш вгомонитись? У тебе робота, навіть дві. Купа хлопчаків навколо і навіть власний будиночок,а ти ніяк не заспокоїшся.
-Так,за будинок я тобі вдячна але...
-Не мені.
-Що?
-Будинок - це не моя заслуга.
-Тобто?
-Ньют вмовляв,щоб ти спала в будиночку, а не на гамаках,казав,що ти все ж дівчина і ми маємо про тебе хоч трохи піклуватись
-В мені він казав,що це завдяки тобі...
Моєму здивуванню не було меж.
-Він не скаже,проте більшість речей,які у тебе тут є - усі завдяки йому.
Я подумала,що краще мені осмислити все потім,зараз мені кортіло почути про лабіринт.
-Що за шум у лабіринті вночі?
-Тобі вночі не спиться?
-Я навчаюсь.
-Яким чином?
-Коли розвантажували ліфт,то окрім речей, там ще був щоденник Мій щоденник. Із записами про аневризму аорти, енцефалопатію та інші речі. Багато хірургічної теорії. Багато особистих думок...Час на це є тільки вночі.
-Щоденник?
-Зейн знайшов його.
Зейн? Він у саду мав порпатись,а не лахмітті.
-Не менше того,він знайшов. І читаючи усі ті розумні слова що там записані,я пригадую дещо. Уривки із якоїсь... лабораторії.
-Це може допомогти повернути тобі пам'ять,ти надто сильно ворошиш минуле,от і згадуєш його. Це не надто добре.
-Чому?
-В нікого з нас не було можливості заглянути в минуле. Вони давали нам лише необхідні речі,але ніяких особистих.
Думаю,що їм хочеться щоб ти згадала щось...  Проте для чого?..
Мовчання повисло в повітрі.
-Є щось у щоденнику ,що привернуло твою увагу. В сенсі не наукового лайна,а чогось дивного...
-Є одна річ. Спалах. Він описаний детально. Це фактично вірус-пандемія, який перетворює людей на... по описах,це зомбо-мутатичні істоти і...
-Простіше? Вірус,поширюється у всьому світі,а люди стають як зомбаки,вони не думають. Яскраво виражена риса - агресія і жорстокість. Я тільки недавно почала це читати,тому не можу сказати більше.
-Багато там описано про Спалах?
-Близько 50 сторінок.
-І це тільки опис хвороби?
-Я перегортувала сторінки чисто для оцінки матеріалу, і...є записи про вакцину.
-А детальніше...
-Кажу ж,ще не читала цього.
-Коли дізнаєшся,то розповісиш мені. Тут щось не так і потрібно зрозуміти що саме.
-Мг...
-А поки іди,не завантажуй себе роботою. Бо ти вже кілька діб не спиш. Невже не краще відпочити? - це питання було риторичним.
-Мені сниться якесь лайно... Не хочу бачити це знову.
-Звісно,тоді краще уникати це,а не розібратись. -Він сказав це із осудливим і одночасно співчутливим тоном
-Я розберусь,просто ... Я відчуваю себе паршиво,не хочу,щоб виявилось,що я якась жахлива людина!.-Я прокричала це. Не знаю чому мій голос так різко перейшов на крик.  Я так хвилювалась про своє справжнє життя,за межами лабіринту,що і уявити не могла якою є насправді
-Не мели дурниць,тобі б розвіятись. Іди зі своїм голубком погуляй.
-Що? Із яким це голубком?-Це я вже сказала з легким осміхом. Дивовижно, мої емоції так швидко змінюються
-Ну звісно,у тебе їх багато,але я взагалі про Ньюта.
Тоді я все ж вирішила запитати у Албі про Ньютову храмоту. Якщо це трапилось тут, то він точно знає що та до чого.
-Ще одне питання...Ньют храмає на праву ногу і... я б хотіла знати...
-Чи не знаю я чому? Знаю. Але чи потрібно це тобі знати.
-Себто?
-Себто ви зараз зблизились і було б краще, якби він сам тобі розповів.
-Я хочу,щоб ти мені це сказав,адже Ньют точно не скаже у чому справа,ти ж знаєш його краще за мене,він не скаже того, через що переживає і нагло збреше.
Він трохи помовчав,а тоді все ж почав розмову.
-Ньют був бігуном. Він ще з перших днів потрапляння сюди дуже хотів вибратись. Це проявлялось більше ніж у всіх... Він і справді закривався в собі,не розповідав того,про що йому потрібно було поговорити.-Він зробив довгу паузу,а тоді ковтнув повітря,яке тільки-но спіймав ротом- Одного разу,перед закриттям лабіринту усі бігуни повернулись, одного Ньюта не було на місці. Я забіг у лабіринт і знайшов його усього в крові, із ранами та непритомного. Віругідно він зістрибнув із однієї зі стін лабіринту. Я дотягнув його до Глейду саме перед закриттям. Наш лікар приглядав за ним і допоміг йому видужати,тільки ногу,яку він пошкодив, не вдалося привести до попереднього стану.
Ми з ним поговорили,перший місяць він був надто депресивним,але згодом це минуло. Гадаю він просто взяв себе в руки.З того часу він порпається в саду і посміхається. Зараз,він наш промінь сонця,який змушує усіх йти вперед,а особливо Мінхо.
У грудях не відчулося ударів серця. Воно ніби зупинилося.
-Хочеш сказати, у Ньюта суіцидальні нахили?
-Щось типу цього. Але зараз мені здається, що він все ж переосмислив усе і думає інакше. Або ж він змушує мене так думати. Пройшов всього тиждень,як ти тут,та наш Ньюті почав сіяти.
Я лише малопомітно махнула головою
-Дякую Албі,я піду...
-Звертайся. Але Ньюту ні слова.
-Мг...
Я вийшла із хижини та вирішила знайти цього... як там висловився Албі? Голубка
І от він знову сидить біля дерева,спершись на нього усім тілом та дивлячись на молодий місяць,який почав з'являтись на небі.
Я підійшла до нього та одразу почала говорити- І як сьогодні в саду?
-Непогано,тільки от ти останнім часом все рідше буваєш на плантаціях. Уявила себе високоповажним лікарем?- хлопець захіхікав. Так щиро. Його голос був схожий радше на муркіт кота,ніж на сміх.
Важко було дивитись на нього і уявляти, що в один момент його могло не стати. Я навіть не думала,що тоді могло бути в нього в голові,що його так бентежило, що він все ж наважився на той клятий стрибок.
Я відволіклась від своїх думок і почала задивлятись в його блискуче волосся.
-Ти чого?
-Нічого... От думаю,яким це чином у тебе завжди чисте волосся. Чим же ж це ти користуєшся?
-О,це те філософське питання, яке так тебе хвилювало?
-Що?
-Ти щойно немов зависла,думав,про що ж це ти глибоко мислиш,а тебе хвилює моє волосся
-А ти думав,я лише в Енштейна бавлюся?
-В кого?
-Та не важливо. Завтра я обов'язково допоможу тобі в саду,обіцяю.
-Он як?
-Ти ж без мене не впораєшся ніяк.
-Он як заговорила наша нарцисична да-ма...- Він так протягнув звучання складів у останньому слові,що це звучало як цілковита насмішка. А тоді кинув на мене багатозначний погляд.
-Ну Ньют!
-Що?- сказав він не відриваючи погляду
-Не роби так!
-Так, це як?-Він дивився прямо у вічі,його самодовольство аж випирало.
-Твій погляд надто...
-Звабливий?
-Так!- вигукнула я,почувши слово,яке ніяк не могла підібрати в себе в голові.
А тоді ми обоє залились гучним сміхом.
А тоді я все ж вирішила поговорити із ним серйозно.
-Ньют...
-М?
-Чому ти храмаєш?
-Це нудна тема для розмов.
-Але все ж... Я
-Як скажеш...Я колись був бігуном і...
-Ти був бігуном?,- зобразила я повне здивування.
-Було діло... Давно,ще на початку,як тільки потрапив сюди. Історія справді нудна, тож...  Загалом,я плюхнувся на ногу коли біг,от з того часу ніяк нарівнятись не можу. -він дивився в землю коли розповідав це. Не у вічі. Це вже було признаком того,що це повна брехня.
-То ти сам був бігуном,а мене відговорюєш від цього.
-Щоб ти собі не шукала зайвих проблем.Та і гривери не привітні істоти.
-Гривери?- тон був радше не здивування,а розуміння. пазли в голові почали помалу складатися 
-Мг-прогудів він і одразу заковтнув те лайно, яке робить Галлі.-Ти ж хотіла знати чого тобі не розповідають. Гривери паршиві істоти. Це типу роботи,у них штучно зроблені лапи і інші частини тіла, але з плоттю слизом та іншими огидними ознаками живих організмів. 
-Це те,через що ти такий категоричний?
-Так.Тобі це не потрібно.
я вирішила не сперичатись із ним,нехай була і не згідна.
-Ти тепер часто буваєш із Мінхо.
-М?
-Він завжди перед  тим як забігти в лабіринт і після кожного повернення в першу чергу навідує тебе.
-Ти теж навідуєш мене. 
-Це інше. Я просто перевіряю чим ти займаєшся і чи не сачкуєш,а він забігає досить часто. Що ви робите разом?
-Нічого. У нас немає нічого такого такого що б МИ РОБИЛИ РАЗОМ-Грубий акцент на останніх трьох словах мав би дати йому зрозуміти. Я розуміла на що він натякає,але між нами і справді не було нічого такого. Загалом ми обговорювали лабіринт. Я завжди виюджувала із нього інформацію. А він просто сідав поряд і дивився мені під руки.
-Я б так не сказав.
-Ньюті,ти ревнуєш?
-Що? Нічого подібного.
-Ну звісно...-Ньют часто був невдоволений увагою інших хлопців до мене. Спершу я гадала,що це лише через те,що він мій "наставник" і не хоче,щоб я навчилась чомусь ... лишньому,але зараз, я починаю це переосмислювати його дії.