Престол (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Ми тут не самі

Мені знадобились довгі 2 місяці аби знайти цвинтар родини Перрі. Ми з П'ятим вже їхали туди. Я знайшла великий маєток на воротах яких було написано прізвище

- Невже я знайшла їх маєток? Чому ж тоді ритуали проводилися там?
- Та печера- це місце де наші світи проходять без скривлення - спокійно розлігшись на сидінні мовив брюнет 
- От воно як. Ти хоч раз тут був?
- Ні. Мій минулий господар жив в іншому місці 
- Тоді б ми швидше знайшли маєток

Я відчинила ворота та пройшла у двір 

- Спочатку обійдемо маєток, може щось цікаве знайдемо, потім вже підемо на цвинтар 
- Навіщо ти свій справжній облік використовуєш? 
- Тут я схоже не можу бути в іншому. Зате плюс, я можу летіти, а не йти - з цими словами хлопець підлетів, але був на рівні мого обличчя й немов лежав на дивані 
- Ви не чекали нас, а ми приперлися - з цими словами я відчинила двері в маєток і зайшла всередину 
- Тут не було людей років так 30 
- Якщо я не помиляюся, то вся родина померла на зібрані в іншому будинку 
- Згоріли 
- Так, але якщо ти кажеш що ви захищаєте своїх господарів, чому інші не захистили їх?
- Це до речі гарне запитання. Ми маємо рятувати своїх господарів навіть якщо їхні ноги прив'язали до каменя і кинули в море. Тут же ж не відомо чому так сталось, тільки якщо... 
- Про що думаєш?
- Тільки якщо їх не тримали 
- Демона можливо утримати?
- Це складно пояснити, та й ті хто так вміли вже давно лежать
- Угу - я підійшла до сімейної картини - Мама була 4 по рахунку донька...
- Кого знаєш з них?
- Тільки ту бабцю з білими очима. Вона приходила до мене в снах 
- Вона була моєю господинею 
- Вона?
- Так. До речі, твоє друге ім'я на честі її 
- Це виходить вона моя прабабуся 
- Можливо. Ми тут не самі 
- Хтось теж прийшов?
- Ні, схоже що він тут живе. Відчуваю запах від цього будинку на ньому - хлопець різко хапає й заводить в першу ж кімнату притискаючи до стіни - І цей хтось не любить гостей - я почула дике ричання звіра в коридорі, воно налякало мене 
- Що нам робити? 
- Тихо - двері різко вигнулись - Він нас засік - брюнет підвів мене до вікна й відчинив його - Політаємо - з цими словами я опинилась на руках в хлопця й ми вистрибнули з вікна й вилетіли 
- Що то за звір?
- Охоронець маєтку. І схоже що він добре виконує свою роботу - погляд брюнета був прикутий до землі, я подивилась туди ж куди і він. Трупи, там лежали трупи людей, звірів. Їх було багато 
- І це схоже охоронець з потойбіччя 
- Правильно думаєш. Тільки чому він так не тебе відреагував? Він має спокійно реагувати на тих в кому тече кров власників маєтку 
- Прізвище, я думаю це через нього 
- Все може бути. Поки ми більше не будемо туди повертатись. Я не думаю що зможу тебе захистити від нього. Я слабшаю - останню фразу хлопець сказав ледь чутно і я ледь розібрала його слова 
- Дивись. То схоже на цвинтар 
- Тоді полетіли туди 

Приземлившись ми почали оглядати могили. Всюди прізвище Перрі. Я знайшла це місце 

- Що ти хочеш тут знайти?
- Минулий раз коли я прийшла до мами й сіла біля її могильної плити, я побачила її і бабусю. Може і цей раз вийде 
- Книга 
- Точно - я зняла кулон і тримала в руках, кулон почав збільшуватися і став книгою - Мови не знаю, але можу читати 
- Плюшка від родини зі сторони мами. То мова диявола - уточнив П'ятий 
- І так. Мені треба прикликати душу - книга знову сама відчинилась і вже були готові слова які я почала читати. Переді мною з'явилась бабуся 
- Так і знала що в тебе все вийде - радо мовила вона - Ти змогла прикликати П'ятого, ти достатньо сильна 
- Я хотіла б спитати у вас 
- Питай дитинко 
- Хто вас вбив? 
- Нас запросили на звану вечерю, Вів'єн єдина хто відчула загрозу... Вона не пішла з нами тому й залишилась жива, а от нас загнали в пастку і зачинивши всі ходи підпалили будинок - в її словах було чути гіркоти 
- Чому демони вас не врятували?
- Ми потрапили до ловців на відьом. Ми прирівнювалися до відьом через те що мали демонів та цю книгу 
- Хто це зробив? 
- Вів'єн прийшлось самій хоронити нас тут... Наші демони забрали наші душі і повернулись назад в пекло, вона сама несла цей тяжкий тягар... Вів'єн благала нас не йти, але... - я бачила погляд П'ятого. Він відчував провину 
- П'ятий, ти був там... Чому ти нічого не зробив?
- Я не міг. Навколо будинку був бар'єр через який ніхто з нас не зміг попасти доки будинок не догорів і душі не опинились в нас - з опущеною головою мовив брюнет 
- Хто це зробив бабусю? - її очі були на мокрому місці 
- Ти сама скоро дізнаєшся
- Хто охороняє маєток?
- Його прикликала Вів'єн після нашої загибелі. Я уявлення не маю кого з того світу вона прикликала 
- Я помщуся за вас. За вас всіх - рішуче мовила я 
- Ти знайдеш вихід дитинко, ти зможеш все - після цього бабуся зникла 
- П'ятий, відтепер постійно говори мені якщо бачитимеш той бар'єр через який не зможеш пройти 
- Так моя королево 
- Думаю що це зробив хтось з давніх сімей, треба вияснити все
- Не смію казати протилежного - я почала гортати книгу - Що ти шукаєш? 
- Щось про монстрів яких можна було б викликати 
- Їх там безліч, але по силі той хто там був дуже сильний 
- От тоді я і буду його шукати. А зараз поїдемо додому