Престол (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Цукі

Ми зайшли у двір, а після й маєток. Я оглядала все навколо себе, щоб побачити цербера. Я прочитала що він може змінюватися в розмірах, тому треба було пильнувати 

- Йди сюди мій хороший - крикнула я 
- З минулої зустрічі мені не здалося що він хороший і привітний - я побачила на дверях за якими ми ховалися сліди від кігтів 
- Схоже він не любить коли двері зачинені - з 2 поверху я почула дикий рик від якого я підскочила - Щось в мене є думка що я погарячкувала щодо думки що приручу його
- Обережно - П'ятий встиг підбігти до мене та опустити мене на землю. Над нашими головами пролетіло щось схоже та глибу - Схоже що він встав не з тієї ноги - ми нарешті побачили його. Цербер сплигнув зі сходів і опинився біля нас. Він стояв в стійці й збирався вже нападати 
- Стояти - крикнула я й він зупинився. Цербер підійшов до нас й почав принюхуватися. П'ятий був готовий відкинути його від мене в будь-яку мить - Сидіти -  звеліла я і він виконав мою команду 
- Ого 
- Думаю про те ж саме - я підійшла до собаки який був 3 метри зростом - Я Мелані Перрі, і тепер я твій новий власник - на мої слова собака лише вклонився мені 
- Перший раз бачу як цербер слухає когось. Його навіть в пеклі не всі приручити можуть 
- Я сповна сюрпризів схоже 
- Дивовижна і божевільна ти жінка Мел - я вирішила промовчати, я побачила на шиї собаки нашийник 
- Ти в нас... Цукі... - після того, як я назвала ім'я цербера він почав зменшуватися й став зростом з добермана - Хороший хлопчик - я почала гладити Цукі 
- Він схожий мені на того хто був під боком Люцифера 
- Що ти маєш на увазі?
- Це щеня Люцифера. На його холці така ж пляма як в щеня якого обожнює Люцифер.  Дивно  що він дав його прикликати 
- Люцифер обирає  яких монстрів відправляти? 
- Так 
- Так ти в нас улюбленець самого короля пекла? - страшний монстр який хотів вбити нас минулий раз на цей раз був милішим за миленьке, маленьке кошеня 
- Щось він мені не подобається
- Чому?
- Просто. Він мені не подобається - хлопець заховав руки в кишені брюків 
- А як по мені він лапочка - почавши чухати пузо цербера мовила я, я помітила що брюнет якось дивно подивився на мене - Ти ж не тільки будинок повинен захищати. Ти ж щось ще приховуєш 
- З чого ти взяла?
- Не думаю що мама вирішила захищати маєток просто так. Тут має бути те що вона приховувала 
- Можливо 
- Покажеш що ти ховаєш? - Цукі підліз до мого обличчя й почав облизувати мене, мене забавляло що монстр який минулий раз хотів нас роздерти зараз поводиться як мале кошеня
- Все, киш, йди звідси - брюнет почав відганяти від мене Цукі, той почав ричати на хлопця 
- Ти чого? - двоє з пекла дивились один на одного як старі вороги 
- Нічого. Огляну будинок - в хлопця з'явились крила за спиною й він здійнявся в повітря 
- Дивний. Перший раз бачу його таким... Так, мені треба теж оглянути будинок - я почала оглядати перший поверх, слідом пішов другий і на останок я залишила солоденьке. А саме підвал та горище 
- Куди спочатку?
- Давай в підвал 
- Як скажеш. Залиши цю слюняву потвору в будинку 
- Чому? 
- Він мені не подобається 
- Як може не подобатись така булка? - хлопець лише невдоволено фиркнув й пішов вперед - Ти розумієш що з ним? - звернулась я до Цукі не очікуючи відповіді, але він почав кивати в знак відмови. Я стояла з відкритим ротом і дивилась на тварину 
- Муха залетить якщо постійно з ротом відчиненим будеш - хлопець закрив мені рота
- Він тільки-но мені відповів 
- Ти коли встигла головою вдаритись? 
- Не билась я головою. Я спитала в нього чи розуміє він що з тобою і він почав хитати головою 
- Це не просто собака якщо ти забула. Це монстр з пекла, вони все розуміють. Як по твоєму вони всі команди виконують? 
- Я не думала про це... Ти щось приховуєш в цьому будинку? - Цукі опустив голову - І що це означає? 
- Він не скаже. Якщо його викликала для охорони чогось, то він буде охороняти це і не скаже за це. В них є кодекс де заборонено говорити за те задля чого вони тут. Безглузді тварюки - Цукі загарчав на брюнета й хотів на нього напасти, але хлопець був прудкішим й встиг відлетіти та відкинути цербера в іншу сторону зали - Я ж кажу. Безглузда тварюка 
- Він звідти ж звідки і ти 
- Це не означає що я не можу його назвати тварюкою. Пішли - П'ятий схопив мене за руку й потягнув в сторону підвалу 

- Тут щось було...
- Щось? Ще якась істота? 
- Можливо. Я відчуваю силу з потойбіччя. Там схоже щось схоже на прохід між світами 
- Якщо тут теж є прохід тоді навіщо печера?
- Це якийсь дивний прохід - хлопець змахом руки зруйнував замок на дверях і ми пройшли в підвал. Там були полички з вином і більше нічого. Мене пробрав холод і відчуття що на мене дивляться. Я стиснула руку брюнета сильніше й притислась до нього ближче - Ти вся холодна 
- Як зайшла, так і відчула холод, аж до кісток пробирає... - я майже втискала руку хлопця в груди 
- Потерпи трохи - він скинув свій піджак з себе й накинув мені на плечі 
- Тут схоже і досі хтось є, я відчуваю на собі погляд звідусіль 
- Я не відчуваю ніякої присутності тут. Це просто твоя фантазія 
- Можливо... 
- Побуть тут, я зараз все огляну й повернусь 
- Добре - я стояла посеред підвалу поки не побачила якогось руху 

- П'ятий? - відповіді не було, знову рух. Він зовсім мене не лякав, навпаки, манив мене за собою тому я пішла за тінню. Вона довела мене до кінця кімнати до самої стінки на якій був якийсь символ. Я зовсім не могла зрозуміти що це за символ й просто вдивлялась в нього, щоб зрозуміти 
- Я ж казав чекати на місці 
- Мене сюди тінь привела 
- Яка ще тінь?
- Уявлення не маю. Дивись що знайшла 
- Коли я тут проходив цього тут не було 
- Отже, не уважно дивився 
- Або йшов не в тому вимірі - мовив хлопець озираючись - Щось з цим місцем не те. Я відчуваю від цього місця не людський світ, скоріше моє пекло 
- Ми не могли опинитись в пеклі
- І я ж про те. Тут холодно на відміну від мого дому 
- Тоді де ми? 
- Щось тут не те і відповідь має ховатись в маєтку 
- Точніше на горищі. Нам треба на горище 
- Щось здається мені ми вліземо в дупу самому Люциферу 
- Буде весело - мовила я й почала йти до виходу. Я почула сміх - Це ти тільки-но сміявся? 
- Ні 
- Хм... Схоже в мене вже галюни почались. Тут стільки цвілі, можливо що через неї в нас галюцінації - я повернулась і сфотографувала стіну із символом - Потім розберусь що це