Престол (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Знайомство з Люцифером

Ми пробули в маєтку близько 3 годин. Там було безліч демонів з білим волоссям. Я навіть знайшла Вільяма - демона який був охоронцем мами. Але знайти місяця я так і не змогла. Я втомилась і вирішила посидіти 

- Нікуди не йди. Я принесу тобі попити 
- Добре - брюнет відійшов від мене, а до мене підійшов якийсь чоловік 
- Добрий вечір 
- Добрий 
- Можу скласти компанію поки ваша половина на цей вечір не повернеться 
- Якщо ви не збираєтесь нічого поганого мені робити тоді можна - чоловік засміявся й сів поруч 
- Не бійтесь. Я вас не скривджу 
- Це добре 
- Як вас звати? 
- Мелані 
- Гарне ім'я 
- Дякую 
- Ви людина 
- Так...
- Та ще й зв'язок зі своїм охоронцем сильний 
- Мені пощастило 
- І справді - чоловік посміхався, але його руки стиснулись - Як вам на вечірці? 
- Мені не дуже подобаються такі заходи, та і якби на мене не дивились як на ціль трахнути було б краще 
- Ну тут вже нічого не поробиш 
- Знаю 
- Мелані. Чи можу я дізнатися скільки тобі. І чи можу я на "ти" перейти? 
- Як вам зручно. А так, мені 18 
- У тебе дуже гарний колір волосся 
- Дякую. Так я хоча б не сильно відрізняюсь від всіх присутніх якщо не враховувати колір очей 
- Ну як ти бачиш, тут не всі білоголові 
- Я тільки 6 нарахувала 
- Всі хочуть, щоб всі знали за їх ранг 
- Я це вже чула - до нас підійшли П'ятий, Несса та Райлі. Вони троє вклонились чоловіку який сидів поряд зі мною, я нахмурила брови 
- Люцифер - мовили всі троє одночасно. Моя щелепа ледь не поцілувала підлогу 
- Встаньте 
- Чому ви мені нічого не сказали? 
- Хотів з тобою поговорити не в офіційному тоні Мелані Перрі - моє серце зупинилось на декілька секунд - Дихай дитинко 
- Звідки ви знаєте її прізвище? 
- Тільки родина Перрі має з нами договір - посміхаючись мовив чоловік 
- Ви знали хто я ось чому дозволили мені сюди потрапити... 
- Можеш так вважати якщо хочеш - брюнет простягнув мені склянку 
- Дякую... - я пильно дивилась на чоловіка який виявився королем пекла. Високий м'язистий чоловік, з сексуальною зовнішністю. Його біле волосся було прибрано в привабливу зачіску, на правому оці в нього був шрам який тягнувся від середини чола до середини щоки - Вибачте...
- Я тебе слухаю 
- А ми з вами раніше ніде не бачились? Ви дуже схожий на чоловіка який приходив до мене коли я була маленька 
- Ти пам'ятаєш його? 
- Тільки те що в нього був шрам як і у вас... 
- Навіть не знаю - я помітила в нього на шиї щось, але ніяк не могла роздивитись що то таке - Можливо ми десь і справді зустрічались з тобою. Мені вже час йти, ще побачимось ранковий промінчику - чоловік встав та пішов 
- Як він мене назвав? 
- Промінчиком ранковим 
- Десь я вже чула таке... 
- Не зациклюйся 
- Він давно біля тебе сидів? - спитав мів демон присівши переді мною 
- Як тільки ти відійшов. Тоді він і підійшов до мене...
- Не чіпав тебе?
- Ні 
- Добре 
- А щось не так? 
- Ні, просто питав 
- То і справді Люцифер? 
- Так - я нахилилась до брюнета 
- Тут всі демони рангу А і 0? 
- Так 
- Ти зараз подумаєш що я зовсім здуріла, але Люцифер більше за всіх схожий на місяця - я відсторонилась від брюнета 
- Ти впевнена? 
- Не сильно. Тоді він майже постійно був без сорочки і я бачила на ньому шрами. Багато шрамів 
- В нас тільки у двох багато шрамів. Це Люци і Жнець 
- Він тут? 
- Жнець? 
- Так 
- Я його не бачила 
- Я теж 
- Його тут нема 
- Хтось з них мій батько - ледь чутно мовила я, хлопець поклав руки мені на стегна, його погляд був зовсім не спокійним 
- Я спробую дізнатись які в них шрами - я поклала руку на потилицю хлопця й підтягнула його до себе  
- В місяця дивний шрам на торсі. Неначе спочатку зробили шрам від грудей до поясу, а потім ще зробили маленьких поверх в протилежну сторону 
- Це дуже допомогло мені. Я зможу найти такий шрам. Не хвилюйся - я поцілувала хлопця в щоку 
- Пішли танцювати. Розслабишся зараз 
- Я не дуже вмію..- я не встигла договорити як брюнет потягнув мене за руки танцювати 
- Я буду вести, просто довірся мені 
- Як і завжди 
- Так - ми почали танцювати. Я зовсім не знала що робити, але брюнет спокійно вів нас закручуючи нас в танці - Ось, бачиш. В нас все виходить
- На нас всі дивляться...
- Нехай дивляться - хлопець міцніше притис мене до себе 
- Нехай дивляться, але я все одно притисну тебе до себе 
- Дивитись я не забороняю, а от торкатись 

Ми провели чарівний день в маєтку. На годиннику вже була 3 ранку. Ми повернулись в кімнату 

- Я готова лягти спати голою 
- Це звісно облегшує мені дорогу до твого тіла, але так не цікаво 
- Іди ти - брюнет підійшов до мене й почав розв'язувати корсет поки я знімала туфлі - З полегшенням мене - хлопець натягнув на мене футболку і я вляглась на ліжко 
- Тобі не здається що для мене залишається занадто мало місця? 
- Тобі вистачить - простогнала втомлено я. П'ятий роздягнувся й ліг поруч зі мною - Я ж сказала, тобі вистачить 
- Ось так якщо зробити тільки - він поклав голову мені на спину оскільки я лежала на животі, його рука обійняла мене за талію 
- Ти нічого не забув? 
- Та наче ні 
- Подумай - хлопець піднявся на лікоть й дивився на мене  
- Що я міг забути? 
- Подумай - я витягнула губи, брюнет почав посміхатися 
- Сьогодні без цього ніяк? 
- Ні 
- Ти вже і так спиш 
- Ні - хлопець нахилився до мене й поцілував мене в щоку, після він поцілував мене в чоло, ніс та губи 
- Вистачить? 
- Угу - сонно мовила я 
- Тоді спи - він знову ліг мені на спину і я дуже швидко заснула