Престол (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Люцифер

- Ти народжена від людини 
- Ні - я бачила кайдани по тілу Люцифера - Я знаю що я союз Вів'єн та місяця...- я вийшла вперед - Ти мій батько 
- Ти не мала мене знайти 
- Чому? Я хочу знати все. Чому ти не забрав мене після смерті мами? Чому ти залишив мене у Вільямсів?
- Я не міг - розчаровано вимовив він одягаючи сорочку на місце - Союз між людьми та демонами заборонений так само як і союз між янголами та демонами 
- Чому мама померла? 
- Коли німбовані дізнались що Вів'єн чекає дитину від мене вони хотіли знищити дитину ще в утробі - чоловік покликав мене рукою і я підійшла до нього - Ми обидва захищали тебе. Я наклав закляття на Вів'єн, щоб її не знайшли. Вона могла жити народивши тебе і мого захисту вистачило б на вас двох, але вона не хотіла жити зі Скотом. Вона ненавиділа його, але й піти не могла через дітей. Вона вирішила зробити ще один купол, щоб тебе не знайшли використавши всі свої сили
- Чому ти не приходив до мене? - на моїх очах були сльози, чоловік посадив мене на свій трон і став переді мною на коліна 
- Я приходив перші 4 роки. Скоту не подобалось те що я приходив до тебе, та й він ненавидів мене за те що Вів'єн обрала не його, а мене 
- Розкажи за останню зустріч 

Пов Люцифер 

Я як завжди з'явився у дворі маєтку Вільямс. Діти бігали на вулиці. Хлопці як завжди дражнили мого ранкового промінчика, я підійшов до них й хлопці одразу зупинились

- Ти прийшов - радо пищала Мел стрибаючи біля мене 
- Привіт промінчику - я присів перед нею
- Дивись що в мене - в руках в неї була ящірка - Це маленький дракончик. Я буду доглядати за  ним і він виросте великий і буде дихати полум'ям
- Це буде чудово - посміхаючись я взяв доньку на руки - Що в тебе тут цікавого? 
- Я сама посадила троянду - з вогником в очах мовила малеча поки я ніс її до стола зі стільцями 
- Справді? 
- Угу. Я ще я сьогодні їла малину, тільки тссс
- Це секрет?
- Мені її Рейчел дала 
- Це буде наш секрет - я відчув погляд на собі й підняв погляд на вікно. Скот злісно дивився на мене - Він тебе не ображає? 
- Батько не ображає мене, а от брати так. Я Ділану зуб вибила - я округлив очі 
- Що він тобі зробив? 
- Хотів мою ляльку зламати, тому я вибила йому зуб. Рейчел сказала що я молодець 
- Ти і справді молодець
- Коли я поїду до тебе в гості? 
- Вибач маленька, але тобі ще туди не можна 
- Батько каже що ти поганий, і можеш нашкодити мені. Але ти хороший 
- Він просто хвилюється за тебе 
- А ти хвилюєшся за мене? - я дивився в сірі очі, вони нагадували мені очі Вів'єн 
- Я дуже хвилююсь за тебе і дуже тебе люблю 
- І ти одружишся на мені? Рейчел говорить що якщо хлопець говорить тобі що любить тебе, то потім він одружиться на тобі - я посміхнувся 
- В мене не вийде на тобі одружитись 
- Чому? 
- Бо я мене інша дама серця, а тебе я люблю як рідну кров 
- Рідну кров? В нас одна кров? 
- Так - я взяв долоньку Мел у свою - Дивись що вмію - я вирішив відвернути увагу її від розмови і знав що Мел швидко переключається. Я створив вогняну кулю в її долоні 
- Це я так роблю? 
- Порухай пальчиками - вона так і зробила, куля почала розпливатися 
- Круто - в захваті мовила мала. До нас підійшов Скот - Дивись як я можу - радо мовила вона повернувши долоню до нього 
- Угу. Люц....- мій погляд змусив заткнутися його - Нам треба поговорити 
- Зараз. Вибач люба, дорослим треба поговорити
- Добре, але після ти пограєш зі мною 
- Добре - я поцілував доньку в щоку та спустив її зі своїх ніг. Вона побігла до братів, а точніше побігла лякати Пейтона, Брайса та Ділана ящіркою. Я із задоволенням спостерігав за нею з усмішкою 
- Я більше не хочу бачити тебе в моєму маєтку 
- Не зрозумів? 
- Тобі нема чого тут робити 
- Тут моя донька і я маю повне право бути тут і зустрічатися з нею 
- Вів'єн змусила дати їй своє прізвище, любити як свою і можливо я б це зробив якби ти тут не з'являвся - я підняв брову не відводячи погляду від бешкетування моєї малечі - Мел більше тягнеться до тебе 
- Мабуть, тому що вона відчуває ставлення до себе. Ти про це не думав, чи мізків не вистачило? 
- Останній рік я чую як вона називає тебе татком - гнівно мовив Скот - Якщо ти хочеш вберегти її, не з'являйся в мене у дворі демоне. Ти знаєш що моя родина винищувала всіх хто мав з вами справи, а тепер я виховую дитину демона як свою - гарчав він 
- Не забувай хто я - одним рухом я всадив його за стілець - Я можу зламати тебе одним мізинцем. Якщо ти не хочеш, щоб я був у дворі тоді я буду забирати Мел на прогулянку за цими стінами 
- Ти не зрозумів мене. Перестань ходити до неї взагалі. Якщо ти не перестанеш приходити потім не скаржись що твоє чортеня погано живе 
- Тільки пальцем її зачепи і я тобі руки відрубаю по самі плечі - загарчав я 
- Перестань сюди приходити і вона буде і далі жити під моїм прізвищем і не буде знати хто насправді її батько. Ти ж цього хочеш? - в мене не було іншого вибору 
- Дай мені з нею попрощатись - я встав з місця - Запам'ятай. Якщо я дізнаюсь що її скривдив, то я роздеру тебе на шмаття живцем - я пішов до дітей 

- Пішли грати - весело хапаючи мене за руку пищала Мел 
- Промінчику - я присів на її зріст - Вибач малеча, але в мене з'явились справи
- Ти не пограєш зі мною татку? - я не думав що Скот казав правду про те як вона мене називає поки сам не почув. Серце всередині мене стислось і ледь не розірвалось 
- Чому ти називаєш мене татком? 
- Ми з тобою схожі. В нас один колір волосся, і я тебе не боюсь на відміну від хлопців
 - А він тобі тоді хто? - малеча підійшла до мене й почала шепотіти мені на вухо 
- Він мій батько, але не справжній. Він злиться на мене коли я тебе називаю татом 
- Чому він несправжній? 
- Бо ми з ним не схожі. Так всі кажуть... Всі кажуть що я не справжня Вільямс... Тому... Ти будеш моїм справжнім татком? - в очах горіло благання відчути батьківську любов 
- Коли підростеш, добре? 
- Коли я виросту ти забереш мене? 
- Я буду намагатись. А зараз мені час йти - Мел обійняла мене за шию, я відчував як вона почала плакати 
- Ти ще прийдеш? - я не міг збрехати їх, але й сказати правду теж не міг 
- Я завжди буду поруч. Навіть якщо ти не будеш мене бачити, я завжди буду поруч з тобою 

Пов Люцифер закінчився