Заграва нового світу

Розділ перший

Я БАЧУ ЗАГРАВУ РОЗЛУКИ,

В НІЙ ПОПЕЛІЮТЬ ПОЧУТТЯ.

РОЗ'ЄДНАНІ НАВІКИ РУКИ,

НАЗАД НЕ БУДЕ ВОРОТТЯ.

ВСІ НАШІ МРІЇ І БАЖАННЯ

КУДИСЬ РОЗВІЯЛИСЬ, ЯК ДИМ.

НЕМА ЧАСУ НА СПОДІВАННЯ,

НАД ПОПЕЛИЩЕМ МИ СТОЇМ.

Щоб прокинутись, мені не потрібен був будильник. Бабуня сиділа на кухні й знов читала величезну книгу у своїх круглих окулярах. Вже давно паперові книжки стали раритетом, давно люди вміли модифікувати дані свого тіла і не було потреби в окулярах, але вона любила це все, була міцно прив'язана, і не бажала розлучатись. Вона посміхнулась своєю лагідною посмішкою і я, радісно чмокнувши її в щічку, побігла на балкон. Там, у звичайному тазику, захищеному сіткою від пилу, була водичка. Бабуня ставила її туди надвечір, тож вона, бачивши й місячне сяйво, і перші промені сонечка, була, як казала бабуня, «енергетично живою». Я вже давно не сперечалась з цим. Але цього разу, вода й справді була живою, відображення посміхнулось мені, щойно моє обличчя виринуло з тазика. Я відсахнулась. Та мені ж лише здалось, чи не так? Просто ще достатньо не прокинулась. Я знов поглянула у воду. Все було, як і зазвичай. Видихнувши, я попленталась збиратись.

Увімкнувши відеовиклик, паралельно я шукала що почитати в дорозі. Поряд зі мною, йшли такі ж, зовсім нічим не заклопотані люди. Штучний інтелект вже давно генерував не лише картинки, а й сюжети, які можна було читати, слухати та дивитись. Іноді, люди хвалились своїми згенерованими сюжетами й включали режим «вулиця». Часто, те, що вони обрали для себе, було соромно дивитись, та мало хто реагував. Можливість знайти для себе однодумців була крихітною, та все ж вона була, і це було краще за згенерованих особистостей з кафе. Їжу ми теж їли згенеровану, тож з автомата мені видало нову бурду зі смаком гумового смаженого сиру.

Знервовано видихнувши, я знов і знов вмикала відеовиклик, а Катруся знов і знов відбивалась. Нас, молодих людей, було вже не так і багато. Після затяжної війни, коли цивільні сиділи у підземеллі роками, а зброя із супутників вистежувала найменшу активність, всі спали в капсулах, де штучний інтелект прокручував їм мотиви й сюжети, дітей майже не було. Звісно, наука не стояла на місці, вчені зробили силу силенних винаходів, які мали полегшити життя тим, кому вдалось пережити війну. Але нас, дітей, що просиділи в підземеллі весь цей час, дорослі вирішити приготувати до всього. Нові навчальні заклади називались НаВчись, а ми були навчисти, тож вчились виживати при будь-яких умовах, керувати