Не втрачай пильність

Розділ 6

Ранок.Я встала,застелила ліжко а тепер я чекаю поки проснуться дівчата.Марта проснулась перша,я привіталася з нею і вже ми двоє чекали поки встануть інші.Марта сказала,що вони завжди так довго сплять і що їй завжди було нудно їх чекати.Простими словами вона рада,що я тоже рано встаю...але вона незнає,що я та ще соня просто я не можу втрачати пильність і не можу довго спати.

Дічата встали десь 7:50 і ми разом чекаємо коли відчинять двері.Мені потрібно вмити лице і ще подивитися на свою рану на губі.Вона вже більш менш загоїлась та всерівно інколи поболює.

Ми вмились і пішли снідати.Я почуваюсь трохи дивно бо  майже всі тут старші за мене і тут більше чоловіків.....ну хоть камери роздільні....Ну гаразд я привикла жити з купою народу і з купою засранців тим більше.На сніданок у нас....якась каша чи то гречка чи шо то таке.Мдааа а я так надіялась,що в житті більше така не скуштую....На смак як...переварений макарон з купою солі.

Я починаю їсти,через силу та чую як хто підходить.

-А хто тут у нас?-каже хтось заду мене.

Я обертаюсь.І бачу чоловіка років тридцяти з татуюванням на шиї.Він дивиться на мене і облизує губи.Фу блять.Я обертаюсь назад.

-Ей я до тебе звертаюсь.

Боже він мене вже бісить.Я знову обертаюсь до нього і говорю:

-Не чула щоб ти сказав моє ім'я.

-Ха.А ти цікава.Ну то як тебе звати.-Питає він.

-Не розумію,що тут цікавого і я не хочу знайомитися.

-А ти як я бачу в себе повірила ну розумію ти новенька тому я пробачу тобі.

-А  то ти типу тут велика шишка?Ну  вітаю мені всерівно.-кажу і продовжую їсти.Я відчуваю купа поглядів на собі і це збіса бісить.Як тут хтосб вибиває в мене з рук вилку і тарілку.Блять.Я підскакую і тамую свій гнів щоб не врізати йому.

-Ти що в біса робиш?!-кричу я.

-Ти напевно мене не так зрозуміла,я не збираюся бавитись з тобою і ніхто тут не буде терпіти твою дитячі вибрики.-він піднімає мою голову за підборіддя-зрозуміла?

Я не роздумуючи врізаю йому в лице і він віходить.

-А я і не показую ніякі вибрики.Мудак.-кажу і відхожу.Бачу купу здивованих поглядів  спрямованих на мене та всерівно бляха я маю показати,що я не слабка,що мною не мож гратися чи командувати.

Той чел вже трохи врубився,що його вдарила "дитина" і витріщається на мене.

-Ти розумієш,що заробила собі купу ворогів?A?-гарикає він.

-Так і ти також.