Не втрачай пильність

Розділ 8

Ми пообідали і повернулися в камеру.

-Гаразд давай прчнемо.-кажу я .

-Мг.-відповідає Елізабет.

-Вдар мене,покажи,що ти можеш.

Вона замахується та я легко перехоплюю її удар і стискаю їй руку.

-Ай.-викрикує вона.

-Ти повинен використовувати все тіло а не тільки руки,ти маєш розподілити силу на все тіло а не тільки руки,тому що якщо не зробиш так, то будеш слабка,тебе легко буде збити з ніг.Ось стань отак.-Я показую їй.-Ноги на довжині плеч і руки ось так.А тепер спробуй знову.

Знову,знову і знову ми моментувалися до самого вечора,повечеряли ми швидко через те, що хтось розбив тарілку і все мали вийти.Та я і не була проти.Я так втомилась.Як тільки ми прийшли в камеру, я зразу заснула.Я виснажена.

Ранок я з Мартою знову чекали, коли ті двоє встануть.

-Ви такі соні хоть би раз встали швидше.-каже Марта.

-Ну ми не заставляємо вас так рано вставати, ви самі так компонуєте.-каже Сара і стискає плечима.

На сніданок як завжди каша...я вже хотіла їсти,але тут дещо відчула...запах!

-СТІЙТЕ.-кричу я на всю їдальню.Всі розуму повертаються до мене.

Я шукаю очима Дейна і його групу...ось вони!Вони не їдять!Томущо тут Олеандр!

-НЕ ЇЖТЕ!-кричу я і встаю.Беру тарілку і іду прямо до Дейна.

-Чому не їж?-питаю його і перевертаю вміст тарілки йому на голову.

Він зразу зривається на ноги і пробує забрати це з голови.А я просто дивлюся.

-ТИ З ГЛУЗДУ ЗЇХАЛА.ЖИТИ НАДОЇЛО!-кричить він.
Я не реагую і іду назад до стола.Дивно,що ніхто мене не зупиняє.Напевне занаті тим,що допомагають Дейну.

-ТУТ НЕ МАЄ НІЧОГО ЦІКАВОГО.МОЖЕТЕ НЕ ДИВИТИСЯ.-кажу я всім.

-Що стало?Нащо ти це зробила?-питає мене Сара.

-Пам'ятаєте вчора хтось розбив тарілку? -Вони кивають-Так ось це був один із групи Дейна,а сьогодні в нашій країні ОЛЕАНДР!Ну як склало пазл?-поясну я.

-Вот ж...-починає Сара.

-Гандони.-закінчує Елізабет.

Нас швидше забирають з їдальні і ведуть на вулицю.Ну і прекрасно мені саме потрібіно провітритись.Як тільки ми виходимо на вулицю до мене підходить Дейн.

-Давай відповідай за те, що зробила.-говорить він і кличе мене....пальцем!Та я вб'ю його за це.Я що йому киця?

-Гаразд.-єдине,що я говорю.

І ми намагаємося.Він атакує перший.Я відхиляюся.Його рухи занадто імпульсивні і необдумані.Він такий дурень!Я легко відбиваюся від його ударів та врізаю йому.У нього кров з носа через це він ще більше злиться.Так!Це те,що мені треба!Він кидається на мене.Я швидко присідаю і збиваю його з ніг.Він падає.Я зразу притискаю його до землі і кладу руку на шию.Тісну.Він пробує вирівати та в ньому зовсім не вигідна позиція.Пройти трохи часу і він б'є рукою по землі.Я відпускаю.Встаю.А він віддихається.Я обертаюсь до всіх і бачу їхнє спантелічення.Тепер я в безпеці.Ніхто насмілитися погрожувати мені.Тут я помічаю, який дивний погляд хлопця.Він дивитися з цікавістю?Захватом? І цей хлопець...це....як його там звали....а Джейсон!

Джейсон!?Чому він так на мене дивиться?