Не втрачай пильність

Розділ 10

Що,що я правильно почула?Впевнена,що вираз обличчя у мене зараз мяко говоря кабзда здивований.

-ЩО?-здивовано запитала я.

-Ц.Я запитав чи не хочеш ти вибратись з цьої нори.-відповів він спокійним тоном.Він так говорить наче це просто іграшка.

-Звісно,хто б не хотів.

-Тоді приєднуйся до мене і ти вийдеш звідси.

-Приєднатися до тебе?І що?Як ми виберемося?-ще більш здивовано запитала я.

-Не переживай на рахунок цього.Тобі просто потрібно приєднатися до мене.

-Пф ти думаєш я дура?Що я піду фіг зна з ким фіг зна куда?-сказала я і вигнула брову.Блін треба забиратися з відси.Якщо хтось побачить!Буде неперелевки.

-Ах звісно давай я офіційно приставлюся.Я Зейд.Мене ще називають Вороном.-тихо сказав він.

Я заципеніла.Зейд?!Той самий?!Тут!?Ворон!Тут!Як?

Маленька біографія нашого героя)

Зейд 25 років.Член Мафії ну тобто голова Мафії.Так званий Ворон смерті.Щою заполучити своє місце він вбив багато людей.Та за період свого життя він знайшов свою командую.Так звану Четвірку вбивць.На шляху Зейда і його групи стане хіба що безсмертний.

І зараз цей ЗЕЙД,пропонує МЕНІ місце у ЙОГО команді.

-Ну так що?!-тихо,але настирливо запитав він.

-А.Це розіграш?-тихо спитала.

-А схоже?Гаразд.Завтра на дворі дай мені відповідь.-сказав він і пішов.А я так і залишилася там з своїми думками.

БЛЯЯЯЯ ДУШШШ.Я побігла,швидко побігла.Як не дивно біля дверей не було охорони.Чого б це?Завжди хоть один стояв.Ну це мені на користь.Прекрасно.

-Де ти була?-тихо спитала Сара.

-Я заблукала.-збрехала я.

-хахаха серйозно?-засміялась Елізабет.

Я швидко зняла одяг і помилася.Десь за 5хв прийшов охоронець.Цей Зейд забрав весь мій дорогоцінний час!Негідник!Як тільки я згадася Зейда,зразу згадала його пропозицію.Це насправді?Як я можу бути впевнена,що це справді він?Якщо це пастка?А якщо ні?Тоді це мій шанс на краще життя!Я буду вільна!Буду в команді у самого Ворона!Але...чому б йому таке мені пропонувати?Що в мені такого?

Ці думки не давали мені заснути всю ніч.

-Ей все гаразд?-спитала Марта.

-А?Так,так.-відповіла я.

-Ти якась задумчива.-сказала Елізабет.

-Та просто не виспалась.-відповіла я і усміхнулася.Вони продовжили їсти.А я не можу нічого їсти.Томущо я по горло в питаннях.Що мені відповісти?Скоро ми вийдемо на вулицю!А я досихпір не знаю,що відповісти!Звісно я дуже хочу звідси звалити,але якщо найобка?Це буде піздц......Я так і не змогла поїсти і нас вивели на вулицю.

Ми сіли на лавочку і дівчата почали розмову.

-Сьогодні їда якась ще більш гидотна.-сказала Сара.

-Не здивуюсь якщо мене вирве.-підтвердила Елізабет.

-Так справді смак був як.....навіть незнаю.Лу а тобі як?-спитала Марта.

-А.Та справді не дуже.Гірше ніж завжди.-збрехала я.

Вони розмовляли а я погрузилась у свої думки.Так і пройшов час.З думок мене вирвав свист.Свист?Я підняла голову і побачила,що на мене дивиться Зейд.Перехопивши мій погляд він підняв брову в німому запитанні.Я вдивилася йому в очі і кивнула.