Таємниця зілля кохання

Розділ 7.2

Мрії - це важливо, але ще важливіше - мати можливість їх реалізувати.

Алан Рікман

Минуло вже декілька уроків у професорів Гогвортсу. Учні були стомлені, так як кінець чверті, і ми отримували доволі багато нагрузки, як це буває зазвичай. Лишався останній урок у професора Снейпа, на якому Пенсі отримає по заслугам. Зі дзвінком учні увійшли до кабінету та посідали на свої місця в очікуванні вчителя. Невдовзі з'явився і сам учитель. Він увірвався в клас, закриваючи за собою двері магічною паличкою, перериваючи розмови учнів та припиняючи весь галас, який був у класі. Настала раптова тиша, було так тихо, що можна було почути стукіт серця свого сусіда. Так було тихо на кожному уроці зіллєваріння - ніхто не осмілювався видати хоч звук у присутності професора.

Той оглянув клас, провівши поглядом і глянувши, хто відсутній, він повернувся до дошки та написав тему уроку.

- Так, як сьогодні виявляється останній урок, ми проведемо практичну роботу. - Вслід за цими словами на столах з'явилися хімічне приладдя та різні інгредієнти. - Ви повинні показати усе, чого навчилися за цей навчальний семестр, приступайте. - Він махнув рукою, і вогнища, які опалювали котли, спалахнули. Всі приступили до роботи, поки професор вмощувався у себе в кріслі.

- І здайте домашні завдання мені на стіл.

За цими словами у мене по спині пробіглися мурашки. "Зараз розпочнуться веселощі," - подумала я та здала свій зошит. Пенсі, нічого ще не підозрюючи, поклала зошит у стопки, як і всі учні, та одарила мене своїм крижаним поглядом. Всі повернулися до виконання практичних завдань, а Снейп, пройшовшись по класі, поринув у зошити. За цей час учні намагалися зробити хоч щось. Хтось просив у відмінників допомоги, хтось кидав наугад, а хтось намагався відкрити підручник хоч на якомусь рецепті. Проте не все було так райдужно, як ви думаєте. Северус кожні п'ять хвилин робив обхід по класі, не даючи учням списати чи попросити допомоги у однокурсників. Я ж вирішила готувати отруту, яка могла б вбити всіх у цій школі лише однією краплею. Аби приготувати її, потрібно мати неабиякі знання. За програмою цього року у нас, звичайно, немає нічого про отрути, проте я мала книгу за сьомий курс і знала рецепт вдосконалості. Тому поки мої одногрупники мудрували, як їм викрутитися із цієї ситуації, я приступила до приготування. Я знайшла потрібні інгредієнти, трави подрібнила та розподілила на потрібні порції, як і всю решту інгредієнтів. Я додавала трави та різні речовини до цієї отрути, і мені лишалося лише додати кров гоблінів. Я знайшла маленький флакончик та відкоркувала його. Мені потрібно було додати рівно сім крапель, тому я обережно нахилила флакон, як раптом мене дьоргнули за рукав. Пробірка вилетіла з моєї руки, та, перелетівши котел, впала та розбилася на підлозі. Це привернуло увагу учителя та всіх інших підлітків.