Серафіма і величність чорт

глава 4 розлука з Сніжаною

Ми допили напої і до нас підійшов офіціант забрати бокали.
-добрий вечір пані Сніжано, в нас є питання до вас, ви можете покинути свою подругу і піти за нами?
-так, добре. Серафіма, сиди тут і чекай, думаю, що це буде не довго.
Сніжка пішла за офіціантом залишаючи мене одну. Грала спокійна музика та було чутно як бокали дзинчали один від одного. Я розглядала декорації, інші столи та людей, в них було щось, незвичайне... Щось було в їх очах, вони були чорні як ніч, не було видно і зіниці, як на моєму кулоні, так же само не було бліку від світла. Це було лячно.
    Несподівано до мене підійшов чоловік з такими ж очами і сказав:
- пані, можна до вас присісти? Ви виглядаєте одинокою.
-вибачте, але ні. Зі мною подруга просто вона відійшла, скоро прийде. - відмовила я.
-а якщо я зіставлю вам компанію поки її немає? Ну будь ласка! Ну хоча б сказати вам дещо, дуже особливе! Ну пані...
-добре, сідайте. Що ви хотіли мені сказати?- запитала я вже трохи сердито.
-знаєте голову клубу? Енест, він зацікавлений вашою красою! І просив передати яка ви гарна і приваблива! Я і сам так рахую тому знайте, що виглядаєте чудово.-казав чоловік ніби з серцями в очах.
-мені дуже приємно, дякую, що сказали.
-можете запитати в подруги коли вона прийде чи не проти вона нашому з вами танцю? Просто через 10 хвилин включать повільний танець, а мені ні з ким танцювати...
-ну я запитаю, але не знаю коли вона прийде, ніби вже достатньо часу пройшло.
-чого ти так довго, Джо? Добрий вечір пані, можна взнати ваше ім'я?- це казав чоловік про якого казала мені Сніжана.
-добрий, я Се... Я Ксенія.-відповіла я майже забувши слова Сніжки.
-гарне ім'я, я Енест, голова цього клубу, якщо дозволите поговорити з вами то всі напої вам і вашій подрузі будуть безкоштовні. Ну, що? Згода?-запитував чоловік трохи всміхаючись.
- звідки ви знаєте про подругу?- запитала я.
-бачив,як ви заходите, як розмовляєте разом, та і ведете себе як подруги. Та і ми були знайомі з Сніжаною і вона казала, що має подругу Ксенію. Ну так, що? Дасте знати про вас більше ніж ім'я і те, що маєте подругу? Чи продовжите запитувати спонтанні речі?- вже наполегливо питав він.
-добре, у вас є виділені питання чи мені самій розповідати по порядку?
-запитання в мене є, не переймайся. Джоуі, можеш нас покинути будь ласка?-сердито він промовив дивлячись на його помічника.
-добре, піду вип'ю чогось.
Джо покинув нас і Ен почав запитувати звичайні речі, по типу- скільки років, є хлопець, закохана в когось і таке інше. Від Сніжани і духу не було і я почала хвилюватися.
-вибачте, Енест, ви не знаєте де моя подруга Сніжа, її просто довго немає, я хвилююся.
-я можу запитати в офіціантів, зараз прийду.
Ен вийшов із зали, я швидко дістала телефон і почала дзвонити Сніжці. Але от лихо, вона залишила телефон біля мене в сумці, і додзвонитися я до неї не зможу...