Серафіма і величність чорт

глава 16 дорога у гості

Ми також почали збиратися, але мовчки. Іноді я ловила погляд Енеста, він був і злий і... Ніжний, на його лиці було написано "затишок".
В клубі крім нас та персоналу нікого не було, навідь Джоуі не з'являвся в полі зору. Ми почали виходити, на годиннику було вже 5 ранку та сходило сонце,пташки співали, а затишок все заспокоював мене.
-ну, що без мене доберешся с цим до дому?-запитала Сніжка поглядом показуючи на Ена.
-так, дякую за ніч! Бувай.-промовила я.
Енест в той момент дивився на це мовчки.
Ми йшли і милувалися деревами, пейзажем та я очами Ена, відчуття ніби дуже напилась за ніч, от-от впаду.
-а нам далеко йти, а то вже на ногах не тримаюся?-запитала я в Ена.
-ні ні, скоро прийдем і ляжем відпочивати.
Недалеко було видно знайомий дім, з нього я виходила коли була в Енеста.
Ми почали підходити до будівлі, всі вікна були закрити чорними шторами які не пропускали світло.
-заходь, не лякайся.-промовив Енест відчинивши двері.
-добренько, а де Джоуі?-запитала я.
-він відпочиває також, він погано себе почував і пішов раніше.
-а що йому дуже погано? Мене батько вчив деяким лікам може я допоможу?
-не думаю, але якщо хочеш то можеш піти до нього, зараз відведу тебе.
Ми разом піднялися на 2 поверх, та зайшли у одну з кімнат. Джо не спав, але лежав на спині, він виглядав так само погано як і при розмові зі мною.
-привіт, я знаю деякі засоби які можуть тобі допомогти, даєш дозвіл на лікування?- питала я підходячи до Джо.
-так так, можна. Тільки, цей, Ен вийди будь ласка з кімнати.-злякано казав Джоуі.
Він виглядав так ніби Енест дуже погано з ним поводився і чимось налякав.
-тільки з нею нічого не роби. -зі злістю казав він.
Двері зачинилися а Джо почав плакати.
-що сталося? Джоуі, що таке?-здивовано казала я.
-вибач! Вибач мене Серафімо! Вибач!- через секунду він взяв мене за руку і почав вблагати вибачення, він був настільки слабий та хворий, що його зуби почали кришитися мені на плаття.