Серафіма і величність чорт

глава 11 нічні телеграми

-ох ми прийшли додому Сімочко! Як ти? Не голодна? Ми тобі тут солоденького купили, ще тут сік якщо захочеш! Що робила поки нас не було, сонечко? Не сумувала? Дай цьомну!– нарешті батько і Сніжана повернулися, вони були в супермаркеті і по іншим пакетам було видно, що Сніжка не пройшла мимо магазину одягу.
-я зараз накрию стіл, а тебе попрошу занести ці два пакети бо вони для тебе любочко!-сказала Сніжана показуючи на два пакети з речами та солодощами.
Я залюбки віднесла їх у свою кімнату сто разів кажучи "дякую велике!", Сніжка відповідала дуже щирою усмішкою та її фірмовим "визгом щастя" який іноді доходив до чистот які чують тільки собаки.
Мої пакети були наповнені темними речима, там були і блузки в моєму улюбленому стилі, і штанці, і фуражка яку я довго хотіла, Сніжана завжди знає чого я хочу і робить все для мого щастя, за що я їй дуже вдячна.
"Стук-стук"
Я і не помітила як наступив вечір та у вікно постукав Герман, у його клюві був слідуючий конверт.
"Дочекалася? Надіюся, що ти не нудьгувала поки чекала. Герман дуже характерний крук, тому іноді його треба довго вговорювати. Слідуюча підказка звучить так–
Відкривається в ночі
Пробирайся тише миші
Щоб ніхто і не помітив
Як люди на стороні вищій."
-клуб... Те місце якщо чесно мене лякає, але якщо треба можу відпроситись у Сніжани, вона точно дозволить, а може ще й зі мною піде.
Я попрямувала до кухні де вже майже все було на столі і залишилися тільки вилки та ножі.