Прокляття рейлі

Розділ 4.2

Дияволе, треба шукати тріщини в цій в'язниці, щоб втекти, і першою буде саме люба сусідка.

Мила та приваблива зовні, але та ще спокусниця всередині. Навколо Суджі завжди в'ються представники чоловічої статі, наче риби-прилипали, захоплюючись її обсидіановим волоссям та блідою шкірою. А очі... такі чорні, що я навіть заздрю.

Сусідка-першокурсниця неодноразово виходила за межі академії в супроводі старшокурсників, мовляв, йде допомагати їм у чомусь стосовно навчання, а потім пізно вночі залазила до кімнати через вікно. За якісь там чотири з половиною місяці вона підкорила серця кожного мешканця чоловічої половини Терри!

Я теж хочу втекти, проте до цього дня не мала сили навіть детально роздивитися величезний залізний паркан, що оточує гігантську територію академії з усіма можливими корпусами для виживання: від їдальні до ательє. Рейлі надають їжу, базовий одяг та медичну поміч безоплатно.

Насправді їхнє суспільство має ідеальну медицину, гігієну та здатне виживати без небезпечних для атмосфери механізмів. Одяг більш вінтажний, понурих та осінніх відтінків. Плащі, сукні, сорочки, жилетки, берети, однак впевнена, що в місцях, куди бігає Суджі, вдягаються не скромніше від людей.

Але який, бляха, сенс відмовлятися від телефонів!? А якщо комусь буде необхідна термінова допомога, то що накажете робити? А подзвонити!? А друзям написати?

Треба шукати вихід з цього жахастику.

Територія академії надійно охороняється. Без особливої причини або дозволу новеньких рейлі не випускають. Логічно, бо ми одразу втечемо світ за очі та шукатимемо шлях назад на Землю. Рейлі має змиритися зі своєю долею, а вже опісля йому дозволять починати шукати роботу й винаймати житло поза межами академії. У столиці.

А навіть якщо мені вдасться вибігти... то куди я подамся? Світ магії не такий яскравий, як нам розповідають у дитинстві. Тут немає веселок, на яких скачуть єдинороги, чи фей з прозорими крильцями. Є вбивці, перевертні, работорговці та живі мерці.

Як тільки моя нога ступить у тутешню магічну цивілізацію — одразу упіймають, бо надто вже вирізнятимусь зі своєю необізнаністю. Може, вдягти форму академії? А якщо зрозуміють, що я рейлі, коли випадково торкнуться? У кращому випадку притягнуть назад й змусять відсиджувати штани в кабінеті улюбленого ректора. Або до психологів. Щоправда, троє вже встигли відмовилися від співпраці зі мною. Що вже й казати про Інес.