Це ти Байрон?

А їй можна довіряти?

Коли прийшла я в Київ, там було не так як я думала. Людей зовсім не було, машини не їздили, а багатоповерхівки були в чорних часточках чогось.. Моєю ціллю була їжа і вода також бажано якась домівка з ключами від неї, тому що воду і їжу з машини я не забрала.. Ну було б непогано, та кому я брешу дуже добре! А ще, непогано було б  знайти якусь людинууу.
Так ось, недовго ходячи по Києву я знайшла торговий ну а там все по стандартам тільки без людей і без грошей (я набрала води їжі всякої одежі на зиму і т. д. Ну і що що зима не скоро! ) Але ж я не проста блін людина, мені хочеться бренда поки це можливо зробити брендові магазини були зверху, на другому поверсі, ось там мене чекав реальний жах. Дах був пробитий, а весь другий поверх був у чорних частках (давайте будемо їх називати осадками) так ось в цих осадках плавало щось схоже на людей все чорне з  руками та ногами, які просто-напросто зрослись на жаль лице не роздивились, зразу побігла з цього торговельного центру. Була одна проблема яка була і буде кожен день це ніч, да да вже вечоріє, але я не знаю куда мені дітися, єдиний варіант це знайти дім моєї подружки, але була  одна велика проблема.. Я то на скраю Києва.. А вона на Хрещатику живе! Машини не їздять, таксі що дивно я так і не навчилася викликати, та і вони б не їздили по-любому.
Я-ладно хоч я знайшла де переночувати. Але мені треба найти якусь зброю.
/Слава богу неподалік десь в         ста кілометрах від мене був магазин різних автоматів.
Я ішла й ішла, а на вулицях було так пусто як ніколи не було.

(!!Вношу маленький в вніс в історію якщо я буду говорити в думках це буде позначатися так  Я/ !! Все не затримую.)
Я/цікаво є місце в Україні де ще не достала нікого ця халепа?
/Не дійшовши до магазина  різної зброї.. Ви не повірите, передо мной проїхала машина, а потім ще одна і ще, з часом це просто стала пробка, а знаєте що я зрозуміла? Так те що всі люди були в своїх домівках і тільки зараз вони вирішили виїхати з Києва можливо в якісь села, думаючи що туди нічого не достало. Через невеликий час я таки дійшла до цього магазину, але мій феіл був в том що магазин був закритий.
Я/от розумний продавець! Додумався він тут зачиняти двері!
/Ну що поробиш подумала я і пішла далі. Ішла я проміж якихось вуличок, але в той день мені дуже везло (не враховуючи магазин само собою) біля мене зупинилась машина. В ній була дівчина років 18-19.
???-Псс! Ти з коротким волоссям, сідай скоріше.
/Знаєте мені не було що робити я не думала не про що і сіла в машину. В машині на задньому кріслі сиділа дитина років десяти на вигляд я нічого не стала запитувати, просто промовчала.
???-ну як в тебе хоч звуть? Я Аліна можеш назвати Алькой мені 18, а ззаду якщо що моя молодша сестра.
Я-А добре мене звуть Катя а чому ти якщо так можу сказати підібрала мене?
Аліна-ну а що мені робити бачу бродиш ти хоч з куда?
Я-  яяяяяя... Та знаєш з села одного.
Аліна- Ну ладно..
Я-а куда ти їдеш?
Аліна-Та я тут сама ще не знаю нам би з сестрою, її до речі Софія звуть, кудись би подальше з цього жаху. А да як там в селах поблизу не знаєш часом?
Я-та так же само як і тут якщо не худше .
Аліна-ну тоді поїдемо в білу церкву говорять там все більш-менш добре. А забула запитати тобі скільки? І де твої батьки.
Я-мені 17, а батьки.. Ми виїхали з села і їх придушила прям машині велика лапа. А де твої?
Аліна-та мої поїхали в Єгипет, на 20-ліття їхнього весілля, а мене під предлогом " Аліночка ти ж уже доросла" оставили з сестрою, поїхали вони на неділю і от уже через пару днів должні були вертатися, але кордони перекрили самальоти не літають і ось навчався цей жах.
Я-зрозуміло.
/На якийсь час ми замовкли, просто стоячи в пробці. Десь коли ми вже практично виїхали з Києва полетіли воєнні літаки на яких на громко говорили: виїжджайте з Києва! Невдовзі все закінчиться! Дайте нам день, і все буде добре!
Аліна-ага, ага добре все буде лапшу на уші вішають.
/На жаль вона ще трошки говорила на суржику як-не-як а війна вже закінчилася як 7 років.