Це ти Байрон?

Я не думаю що Ліза надійна людина..

Давайте я не буду писати що там далі сталось, але якщо коротко, то зараз ми йдемо з Аліною і вона слізно просить пробачення.
Аліна-ну Кать! Ну да, помилилась.. Але зараз такий час!
Я- може хватить говорити те що зараз такий час!Та ти в цілому знаєш що могло статись?!
Аліна- ну знаю, і що?
Я- Ну знаєш, я думала що ми вже подружки або хоча б знайомі...
//До нас підійшла дивна дівчина, в темно-синій сукні та з такими наляканими коричневими очима.
???- привіт, чи краще буде добрий день? Я Ліза, і в вас немає телефону хочу подзвонити одній людині.
Я- слухай Ліза, ти бачиш що в нас є телефон?? Чи може ти бачиш що ми несемо якісь валізи, що в них щось може бути??
Ні? Ну тоді іди лісом!
Ліза- Та я так розумію в усіх нема телефона!!?
Аліна- слууууухай Катя, а пішли поговоримо на пару хвилин.
Аліна- Катя, ну давай візьмемо її з собою, в такий то час..
Я-слухай Аліна. Та в тебе тільки такий час! такий час!
Аліна- Та слухай мене! Думаєш зараз нам не потрібні лишня людина?
Я- Аліна в нас їжі немає! Куди вона нам? Замість сумки причепимо?
Аліна-ну серйозно давай вона піде з нами.
Я- добре! добре! Ти права, треба поговорити з нею і взяти її з собою.
//Поки Аліна домовлялась з Лізой я шукала де нам такій, "дружній" компанії переночувати.
І ось моє око побачило звичайну багатоповерхівку.
Я-агов, пішли хоч переночуємо ось там, а ти Ліза розкажеш хоч з куда ж, ти така гарна взялася. І що в тебе з рукою.
Ліза-Ну пішли розповім..
(В під'їзді цього будинку)
Я-так що Ліза, розповідай.
Ліза- така гарна тому що святкувала день народження з подругами, і тоді все це почалось.
А бінти, тому що.. Думайте легко бігти на каблуках??
Алін- добре дівчата хватить. Давайте вже просто заснемо
і відпочинимо.
// Мені не спалося, і не змогла зрозуміти, а що нам втрьох тепер далі робити.
Ну серйозно що робити? Куди ми підемо? Що ми будемо робити з питання їжі та води?
Але знаєте це все дурня, коли чуєш що на верхніх поверхах щось ходить.. І да це стовідсотково щось, бо на людські кроки це не було схоже це було схоже більше на те як витягли рибу з води. Ось ці лясання по землі мокрим тілом риби, тільки в нашому випадку, по бетону.
((Всі подальші розмови будуть пошепки поки не з'явиться зірочка))
Я- дівчата! Дівчата! Вставайте! Ви це чуєте?
(Ліза встала першою)
Ліза- що сталось?
Я- чуєш?
Ліза- що це?
Я- а я начебто знаю? Єдине що я зараз знаю це те що треба бігти якомога швидше, а ще розбудити Аліну.
Ліза-тут ти права.
//Так ми разом стали шукати Аліну, але чомусь її ніде не було.. І в цей момент ми помітили того хто створював цей звук..