...і що це, бляха, щойно було?! Якого біса Юї їла цю плоть?! Гаразд, я маю поскоріше це дізнатися. Після цих слів він линув швидко збиратися, але перед виходом він вирішив заглянути у кабінет свого батька. Ось, те що він шукав, рації, вони були на краю робочого стола його тата, він схопив їх та попрямував до виходу. Його налякав Пунж, після вони зустріли Юї, все як вчора, при цьому на цей раз Сей ні на мить не зводив з неї очей, вона взагалі хоча б людина?.. Як і в минулій петлі вони розділились, але коли Пунж збирався пійти Сей зупинив того. Він подивився по сторонам що б запевнитись що Юї пішла, а після цього нахилився ближче до іншого хлопця та тихо говорив біля його вуха, тримаючи руку біля свого роту, думаючи що так його голос буде чути ще тихіше.
– Пунж, благаю, не довіряй Юї. Ось, візьми це, я зв'яжусь з тобою коли знайду щось. – Сей простягнув одну з рацій хлопчині.
Пунж розгублено подивився на рації, проте взяв одну з них та пішов досліджувати школу. Після цього, все було як і минулого разу, Сей вже натрапив на невідому істоту
– Пунж, ти мене чуєш? Швидко йди до класу у якому я вчусь, і пам'ятай, якщо зустрінеш Юї навіть не думай з нею контактувати!
– Гаразд, вже йду, але ти поясниш що з Юї не так?!
– Пізніше, повір, зараз це не найважливіше. Все, кінець зв'язку. - рація зашипіла, а Пунж цілеспрямовано продовжив йти до кабінету. Коли він зайшов у кабінет, але не побачив Сея там, а через кілька миль хтось потягнув його на підлогу, ось і Сей знайшовся. Пунж хотів щось сказати, але при першому ж подиху на його роті опинилась рука іншого хлопця.
– Т-с-с-с, не привертай увагу... - сказав він перш ніж показати пальцем на дивну істоту.
Пунж кивнув, та продовження мовчати, проте у його голові був вирій різних думок. Раптом зі сторони дверей кабінету роздалися кроки, ось і Юї. Вона, здається, не помітила хлопців що сиділи прямо біля стіни, яка була біля входу. Багато чекати не прийшлося, після кількох кроків Юї істота отримала свою звичну оболонку, це була дівчинка, скоріше всього сьомикласниця, або однолітка Пунжа. Після цього, вона впала на підлогу мов лялька, що ставиться з усіма маріонетками, смерть котрих Сей запобігає. Юї сердито оглянулась, і тільки зараз побачила хлопців.
– Ви... - вона видихнула, та подивилась в підлогу. Сей та Пунж все ще були в своєму початковому положенні, вони сиділи поряд з один одним притиснувшись до стінки, а рука Сея все ще затуляє рот Пунжа, розпалися мугикання що розвіяло моторошну атмосферу в кімнаті. Пунж схопився за руку Сея, намагаючись її видідвинути, та мугакаючи щос накшталт "відпустии", Сей вже встиг забути у якому положенні вони знаходяться, і одразу прийшовши до тями він прибрав свою руку.
– Юїїї, і що це було в біса?!?! Чому вона впала як тільки ти прийшла?! Ти її смерть, так?! О ніі!!! Ми всі помремо!
Юї та Сей роздратовано подивились на Пунжа, хоча б раз їхні думки зійшлися. Через кілька миль Юї мовила.
– ...Пунж, ти звісно не ображайся, але мені треба поговорити з Сеєм на одинці.
– Гаа? І це мені йти звідси? Ну гаразд... Але я слідкуючи за тобою!
Через кілька митей вони опинились в кімнаті одні, Сей встав з підлоги та опинився поряд з Юї, при цьому він все ще мовчав.
– Тож... ти не забуваєш все що прожив минулого циклу, чи не так? - розбавила Юї тишу
– Так... Тому у мене є питання, що ти в біса робила з плоттю тієї дівчини?!
– Їла її, хіба це не очевидно? Сей, я дещо більше, ніж ти думаєш.
– Що ти маєш на увазі? Їсиш багато, чи що?
– Я маю на увазі, що я не людина зовсім, а їсти людську плоть мені потрібно лише для того, що б зберегти свій невинний вигляд, що доречі я давно не робила... Через тебе.
Раптом, усі звуки що були у кімнаті розвіялись, та тепер вся увага цілеспрямована на кроки, котрі Сей почув позаду себе, краплі холодного поту що впала з його обличчя, а після... Лише хрускіт кісток
ВИ ЧИТАЄТЕ
Death school
ParanormalІсторія про звичайного сільського хлопця, котрий одного разу, замість того що б прокинутися потрапив у нескінченний цикл, з якого зможе вийти лише тоді, коли запобіжить смерті усіх учнів в школі
