Коли скалічений Бог Війни став моєю наложницею

Частина 61

 Цзянь Сучжоу розважався розмовами з Хуо Уцзю, аж доки врешті не задрімав.

Хоча сидіння у візку були дуже вигідні, та стінки залишались твердими. Візок немилосердно трусило у дорозі і принц, що уві сні притулився до стінки, почувався дуже незручно.

Проте хто зна чому, може він так солодко заснув, що й не відчував нічого, та поступово Цзянь Сучжоу затишно намостився. Йому здавалося, що він опирається об щось тверде, та все ж таки досить пружне, тепле й надійне. І він поступово провалювався у ці зручні обійми.

Цзяеь Сучжоупроспав, аж доки його не розбудив Мен Квіншан:

"Ваша Світлість! Ваша Світлість, прокиньтесь – ми прибули" - кликав його євнух.

Цзянь Сучжоу розплющив очі та спросоння помітив світло, що лилося крізь вікно. Схоже, вони в'їхали у освітлене подвір'я. Служники вже чекали знадвору, крісло Хуо Уцзю також спустили і його штовхав Вей Кай.

Лі Чаннін відмовився супроводжувати їх, але хтось повинен був щодня варити ліки Хуо Уцзю. Тож натомість лікар відправив свого учня.

Цзянь Сучжоу не став наполягати. Він побоювався, що під час полювання неминуче стануться якісь неприємності, тож вважав за краще якщо з ними буде менше людей. Вей Кай замінив собою не лише лікаря, але й служника, що зазвичай штовхав крісло Хуо Уцзю.

Якийсь час принц не міг зібратися з думками. Нерозбуркавшись ще зі сну, він довго мружився, перш ніж нарешті свідомість до нього повернулась.

"Я так міцно заснув, що не помітив, як ми доїхали" - хрипким спросоння голосом промовив він.

Мен Квіншан допоміг йому спуститися з візка і Цзянь Сучжоу роззирнувся довкола. Схоже, вони прибули до заміського палацу, розташованого у передгір'ї. Хоча гори тут були не дуже високі, довкола бовваніло кілька стрімких вершин. На одній з них, на місці старого даоського храму, і було збудовано палац.

Краєвид, що відкривався погляду з верхівки гори, захоплював подих. У ночі зелені схили ледве мліли вдалині, вкриті тінистими пралісами і помережані стрімкими потоками. Панг Шао коштувало чимало зусиль, щоб збудувати це місце. Хоч і не дуже великий, палац вражав розкішшю та вишуканістю. Здаля він скидався на притулок небожителів, що оселились в горах.

Головне приміщення у їхньому подвір'ї мало п'ять кімнат: одна центральна зала та по дві бічні, праворуч і ліворуч. Мен Квіншан хутко розподілив служникам їхні кімнати та супроводив принца і Хуо Уцзю до головної зали.