Секрети нічого міста

Розділ 9: Слова з темряви

Невідомий чоловік залишався спокійним, його холодна усмішка викликала у Вікторії тривогу. “Вам краще піти, поки ще можете,” — продовжив він, підходячи ближче, і з кожним кроком повітря ставало все важчим. “Це місце ховає багато таємниць, і ви не готові дізнатися правду.”

“Не загрожуй нам!” — вигукнула Олександра, готова до дії. “Ми прийшли сюди за відповідями.”

“Відповіді, кажете? Вони можуть бути для вас небезпечні,” — відповів чоловік, насмішкувато піднявши брову. “Але я можу запропонувати угоду. Я знаю, чого ви шукаєте, і можу допомогти вам.”

Вікторія, все ще тримаючи меч, поглянула на друзів. “Яка угода?” — запитала вона, сподіваючись дізнатися більше.

“Вам потрібно більше, ніж просто знання. Вам потрібна сила,” — сказав він, зупиняючись на мить. “Я можу допомогти вам здобути цю силу, але ціною буде ваша вірність. Мене цікавить ваша готовність служити мені.”

“Служити тобі? Ніколи,” — прокоментувала Анна, з обуренням дивлячись на нього. “Ми не підемо на компроміс з нашими цінностями.”

“Цінності?” — сміявся чоловік. “У цьому світі цінності не важать нічого, якщо ви не маєте сили. Згадайте про істоту, з якою ви тільки що боролися. Вона була лише першою ланкою в ланцюзі. Справжня небезпека все ще попереду.”

“Ми впораємося без твоєї допомоги,” — заявила Вікторія, намагаючись залишатися впевненою, хоча всередині неї закрадалися сумніви.

“Цікаво, як ви плануєте це зробити,” — відказав він, його очі випромінювали холодний блиск. “Коли темрява повернеться, ви зрозумієте, що обрали неправильний шлях.”

У цей момент з-за спини чоловіка з’явилася тінь. Чотири величезні створіння, схожі на демонів, що вже з’являлися раніше, вийшли з темряви, готові до атаки.

“Тримайтеся разом!” — закричала Олександра, виголошуючи заклинання захисту. Сяйво, що спалахнуло навколо них, відображало агресію демонів.

“Справимося з ними!” — проголосила Вікторія, розмахуючи мечем. Вона знала, що зараз важливо зосередитися. Сашко вже діставав артефакти, а Анна приготувала арбалет.

Але чоловік тільки спостерігав за ними, не роблячи жодного руху, ніби насолоджуючись хаосом, що виник навколо. “Вам не перемогти,” — промовив він, а його голос лунав так, ніби сам простір здригався.

Демони накинулися на них, і Вікторія, безстрашно йдучи вперед, завдала удару найближчому. Меч пробив плоть, але демон не зупинився — він лише згрібся, намагаючись вдарити у відповідь.

“Анно, твоє заклинання!” — закликала вона, бачачи, як Олександра знову накладає магічний захист. “Ми не можемо дати їм жодного шансу!”

Анна швидко націлилася на демонів, випустивши стрілу, яка влучила в одного з них, вразивши його. Але нові істоти з’являлися з кожним моментом, ніби їх було безмежно.

“Треба шукати вихід!” — вигукнув Сашко, кидаючи один із артефактів у натовп демонів. Він вибухнув яскравим світлом, відштовхуючи їх назад, але це не зупинило їх остаточно.

“Ми не можемо їх зупинити!” — крикнула Олександра, відчуваючи, як магічна енергія витрачається.

“Можливо, нам потрібно об’єднати сили!” — раптом крикнула Вікторія. “Якщо ми зможемо сконцентрувати нашу енергію в одному потужному заклинанні, ми зможемо знищити їх.”

Друзі кивнули, і вони почали концентруватися, зосереджуючи свою магію на єдиній меті. Світло навколо них почало яскравіти, і демони відступили, але не на довго.

“Зробимо це разом!” — закликала Вікторія, і вони всі разом виголосили заклинання.

Яскравий спалах світла охопив їх, розриваючи темряву на частини. Демони завили, і під натиском потужного заклинання почали зникати в пітьмі.

Коли світло нарешті розвіялося, Вікторія відчула, як серце забилося швидше. Вони перемогли, але зусилля залишили їх знесиленими.

“Це було близько,” — сказала Анна, важко дихаючи.

“Але ми ще не закінчили,” — відповіла Вікторія, звертаючись до таємничого чоловіка. “Ти знову з’явишся, чи не так? Ми не можемо дозволити тобі залишитися у тіні.”

“Можливо, ви ще не готові дізнатися про свою справжню силу,” — посміхнувся чоловік, і зник у тіні, залишивши їх із новими запитаннями і тривожним відчуттям.

“Ми повинні підготуватися,” — заявила Олександра, обертаючись до своїх друзів. “Це ще не кінець.”

Вікторія кивнула, усвідомлюючи, що їхній шлях тільки починається. Вони повинні були знайти сили, щоб зустріти все, що попереду, і, як ніколи раніше, бути готовими до битви.