Тепло серця під час бурі

"Новий шанс"

Сьогодні був дуже важкий робочий день. Ну, звісно, мене не було тут 2 роки... Тому я вирішив перезарядитись та піти в тренажерний зал — це місце завжди заспокоює.

Микола: Всім привіт.

Тренер: Коль, я не вірю своїм очам, це ти?

Микола: Ха-ха, дуже смішно.

Тренер: Старий, вибач, просто дуже радий тебе тут бачити вперше за довгий час.

Микола: Сам в шоці.

Тут до мене підійшов мій друг Олег.

Олег: Коль, давай трохи поговоримо, а потім вже тренування?

Микола: Давай, так давно не бачились…

Олег: Ну, ти на початку пішов добровольцем, потім поранення…

Микола: Так, все… Не люблю це згадувати.

Олег: Вибачай, а з Іркою що там?

Микола: Ще один досвід... Вкотре переконався, що всім потрібні тільки мої кошти.

Олег: Кинула?

Микола: Одразу після поранення написала, що ми не можемо бути разом.

Олег: От курка.

Микола: Знаєш, я зрозумів, що краще бути один, бо всі вони однакові.

Олег: Ну ти не зарікайся. Може, знайдеться якась дівчинка, яка потрапить сюди, — чоловік показав рукою на мої груди, — і їй буде начхати на твої папірці.

Микола: Ну все, годі фігнею маятись, пішли вже в зал.

Ось вже під кінець тренування в зал заходять група дівчат.

Микола: Олєжа, а у нас що, ще й дівчатка тут є?

Олег: Ну так, теж качаються.

Але тут на очі мені потрапила шикарна дівчина — волосся, очі, ямочки на щічках від посмішки. Я дивився на неї та не міг зрозуміти, чому вона так привабила мене? О чорт… Вона побачила, як я вилупився на неї, та посміхнулась… Телепень…

Микола відвернувся, але серце від цієї раптової зустрічі почало битися частіше. Поки він намагався зібратись із думками, Олег помітив його реакцію і хитро посміхнувся.

Олег: Ну-ну, не все втрачено. Дивись — всього пара хвилин у залі, і вже якісь нові емоції.

Микола: Та годі, Олєжа. Ну просто… знаєш, вона якась… інша.

Олег: (підморгує) Ну йди, може, візьмеш номер?

Микола: Ти з глузду з'їхав? Підійти і сказати: "Привіт, я тут у вас, як у кіно, витріщався, але чисто випадково"?

Олег: Чого соромитись? Микола, ти ж завжди був упевнений у собі! Підходь до неї і починай з чогось простого.

Микола зітхнув, зняв рушник з плеча і, хоч і трохи вагався, але підійшов до неї, коли вона відклала гантелі і пішла до зони відпочинку.

Микола: Привіт! Вибач, що так прямо, але... я тут давно не був, і, здається, не пам'ятаю тебе серед постійних відвідувачів.

Дівчина подивилася на нього, її очі засяяли, а ямочки на щоках знову з’явилися, коли вона посміхнулась.

Дівчина: Та ти теж, схоже, нещодавно тут з'явився. Я Соломія, почала ходити сюди трохи більше місяця тому.

Микола: Дуже приємно. Я Микола. Вибач за цю незграбну зустріч, просто... вже давно не бачив таких щирих посмішок.

Соломія, трохи засоромившись, відвела очі, але її усмішка стала ще теплішою.

Соломія: Дякую. Не часто в залі таке чуєш. Зазвичай хлопці тут тільки про тренування говорять.

Микола: Ну так, але ж кожен приходить з чимось своїм. Я, наприклад, вирішив повернутись, бо... втомився від цього важкого життя і роботи. А ти, мабуть, теж маєш свої причини?

Соломія: Так, після важкого періоду в житті теж вирішила перезавантажитися. Спорт допомагає.

На цьому моменті до них підійшов Олег, обережно зупинившись, щоб не зіпсувати бесіду.

Олег: (жартома) Микола, ти ще довго збираєшся "перезаряджатися", чи тренування все ж продовжиш?

Микола: Та вже йду! — він подивився на Соломію. — Сподіваюсь, ще побачимось.

Соломія: Думаю, це не останній раз. Удачі вам, хлопці!

Повертаючись до тренажера, Микола відчув, що ця зустріч залишила в ньому тепле відчуття. Він не знав, чим усе закінчиться, але раптом згадав слова Олега: "Може, знайдеться дівчина, якій будуть неважливі твої папірці, а щось більше".

Олег: (шепоче) Ну, що я тобі казав?

Микола усміхнувся, і вони продовжили тренування, а думки про Соломію вже ніби створили нову надію в його серці.

Привіт! Щоб дізнатися спойлер, просто знайди виділене слово і відправ його в мій анонімний бот: @shapa152.🐍✨️