він береже мій сон

я тебе не покину

ммм, не зручно, не можу відкрити очі, все тіло заніміло, мене, здається несуть, я така голодна...

-Спи..-це останнє, що я почула, перед тим, як заснути міцним сном. Мені снилися лебеді, вони були такими красивими, і летіли ..високо-високо, і небо тоді було таке яскраве, що боліли очі

-Анна, Анна, ти маєш поїсти

Я відкриваю очі. В роті так сухо, що не можу говорити. Переді мною Макс, він не посміхається, тримає в руці склянку з водою і дивиться, і в очах його сум.

Я втратила всякий сенс життя тому і сваритися не маю сил, не питаю чому він в моєму домі, не говорю зовсім нічого.

-Мені жаль твоєї мами...-сухо і тихо говорить він згодом

Ти її не знав, ти не повинен цього казати, я з тобою так вчинила а ти тут, зі мною, попри все, будь ласка іди....

я встаю і прямую до ванни, те, що я побачила привело мене в шок.

Бліда як смерть, сухі губи, куряче гніздо на голові - це не та Анна яку я знала...Я себе не впізнаю.

Приймаю душ який не допомагає оговтатись та збодритись. Вихожу і краєм ока дивлюся на календар

ЯКЕ ЧИСЛО???? я проспала цілий день і 2 дні нічого не їла...тепер зрозуміло чому в мене такий вигляд!

На першому поверсі куховарить Макс, я почула запах гарі і спустилась вниз, з плити линув чорний дим. Макс, побачивши мене всміхнувся і почав виправдовуватися:

-Ха-ха, Анна, уявляєш, я перший раз готую щось!ха-ха!-не побачивши на моєму обличчі навіть посмішки, він , трохи оціпенівши, запрошує мене за стіл.

А чого він чекав цікаво, що я буду жартувати та веселитись з ним ?

-Скажи що - небудь , ти довго спала, я переживав..

-А не потрібно було , до речі, як на перший раз непогано- це я про їжу

-Дякую, але..ха, як не переживати- я бачу як він стиснув ніж у своїй руці - ти ж важлива людина для мене, я завжди буду за тебе переживати!

через деякий час він продовжує

-Я залишусь тут ще на декілька днів, пригляну за тобою.

Доївши свій сніданок\обід\вечерю я, не повертаючись до нього кажу те, чого не мала б:

-скоро я побачу маму, тобі не потрібно буде тут сидіти

Не почувши відповіді, ціленаправлено іду до ванної, знову.

Включаю воду, набираю ванну....як же давно я цього не робила! Я не знаю скільки я тут сижу, та через пар стає важко дихати, я чую кожен удар свого серця:

-Тепер я готова, мамо

беру лезо .."готова"

"я очей не міг відірвати від тебе ", "Мене так тянуло до тебе"

-Ні!Ні!Ні!Ні!Ні! ТИ НЕ МОЖЕШ ТАК ЗІ МНОЮ ВЧИНИТИ!!!ТИ НЕ МОЖЕШ!

-кричу я на все горло

-Ай...-вода окрашується в червоний, я відчуваю як стрімко життя покидає моє тіло - твою...мать..треба...Макса.....

Темно..

Я прокидаюся через страшний біль в суглобах і чую шепіт:

-Анна, моя кохана Анна, моя єдина..-він тихо повторює це, як мантру, незнаю в який раз.

-Пробач мене....-я нарешті вирішую подати голос

Ми сидимо у ванній на землі, плитка та коврик у крові, а ми сидимо.

Він обіймає мене, він такий теплий, я не хочу щоб він мене відпускав, ніколи.

-Ти тут, Анна, тільки не кидай мене, не покидай, я ж жити без тебе не зможу, я ніколи тебе не відпущу, прости, прости мене! я тебе люблю, до драної одурі люблю, ніколи мене не покидай, ніколи не завдаваю собі болю, я не хочу щоб ти страждала- він без сил, ледь-ледь видавлює з себе ці слова, він не спав, він дивився, він наглядав за мною

-Я не покину...