він береже мій сон

Трохи буденності

Через 4 дня, а точніше через 7 нас відправили додому. Мені вже остогидли ці одноманітні кімнати з персиково-білими стінами в жахливому стані, і від невихованих санітарів, які те й робили що псували мені життя заважаючи, то якісь уколи, то прибирання кімнат, то перевірка, замести витерти, замести, витерти, поговорити, погодувати. Як тільки Ліна більш-менш заспокоювалась і я могла спокійно поспати, як звучав писклявий голос санітарки, що оповіщав про обхід, я готова поклястися що чула благаючий крик дівчини з сусідньої палати. Вона могла б і мертвого з гробу підняти.

Через тиждень після кожносекундного сповіщення обхід, обід, перевірка, прибирання мертвець встав би і почимчикував додому, висипатися. Та не суть, нарешті коли я майже зібралася їхати додому, вона почала бажати мені щасливої дороги, долі і життя взагалі. В голові у мене вспливали тільки картинки того, як я їй показую фак і епічно, з гордо піднятою головою покидаю відділення, або говорю все, що про неї думаю, не пожалівши матів і я все так же покидаю цю будівлю під оплески моїх собратимів

Ах, свіже повітря, як мені його не хватало, навіть відкривши вікно в палаті свіжіше не стає, що було жахливою проблемою.

-Анна, як же сумував за тобою!

-Ти ж тільки вчора мене бачив, ат я теж сумувала, ходімо звідси, я не хочу тут більше з'являтися!

-Але ж я ще хотів хлопчика!

-Сам собі народиш, мені шо?

-------------------------------------------.

Ліні кімната категорично не сподобалася, вона ніяк не бажала залишатися в ній ні на хвилину, коли я чисто машинально заходжу в ту кімнату зі сплячою Ліною вона прокидається і верещить, жахливішого крику я ще не чула, забираю слова про санітарку назад.

-Чому їй не подобається кімната,- у вільний час я спитала в Макса.

-А я звідки знаю.

-Я не збираюся її перекрашувати!

-А звідки ти взяла, що вся справа в кольорі?

-Вона навіть жовті іграшки люто ненавидить!

-Не нервуй,- тихо обійнявши мене за талію Макс поклав голову мені на плече, на що я тільки видихнула і обійняла у відповідь.

-Я втомилася...

-Уааа!!! аааа!!

-Ось бачиш, ні на хвилину не можна залишати, знову голодна.

-Нічого, давай я перенесу всі її речі до нашої кімнати, все рівно їй ще не можна одній спати, все ж буде зручніше, якщо вона буде поряд.

-Я буду вдячна, дякую.

-УАААА!

-Та йду я....

-------------------------------------.

-Ліна, поклади намисто з рук, не можна. ще проковтнеш, нам такого не потрібно!

-Маааакс, заспокой її!

-А чому я?!

-Ти її батько!

-Не кричи в присутності Ліни!

-Допоможи мені!

-Я намагаюся. але робити вечерю, прибирати і за Ліною слідкувати, як ти знаєш, важко!

-Вибач!

-Дай її мені.

--------------------------------------------.

-Ліна заснула, іди поспи, я сам помию посуд.

-Посуд може почекати....

-На що ти натякаєш?

-Ти сам вже мав зрозуміти...

-Я люблю тебе

-Я теж тебе люблю.