План на веселі канікули

☀️Розділ 18☀️

З самого ранку я говорила з Христєю по скайпі.Ми вигадували всяку ірунду та сміялися з наших смішних пригод.Але після того як ми поговорили я засумувала.
-Ех,Тімошка....залишилися ми тільки двоє.З трьома "обормотами".
-Мяу, мяу-пром'явчав котик.
-Ось і я теж так думаю.-хотя в той момент я ні прощо не думала, ну хіба що тільки про подружку і як мені її не вистачає.
Але мій спокій та розмову з напарником перервав Роман.
-Сабрінка, Сабрінка..-закричав Ромашка.
-Що?-якось не звертаючи уваги на нього, сказала я і продовжила гладити Тімошку.
-Слухай, ти не бачила Антоху, бо він не бере трубки та не відкриває двері.
-І що, мені якось пофіг.Можливо він з батьками кудись пішов, так як мій брат.
-Нєа, його батьки поїхали в магазин самі, я до них дзвонив.
-Ну, тоді подз...-не встигла я доказати, як мене перебив Рома-він не бере трубки, я ж тобі казав.Чим ти слухала?
-А, точно, я ж кажу, що мене це не колишить.
-Хватить тут м'ямлити, збирайся давай, будемо його шукати.-наказав мені друг.
-Не хочу, мені лінь, сам шукай і взагалі мене нічого не заставить вийти сьогодні з дому....
Всетаки заставило.Ось ми вже доходимо до дому де живе Антон.
-Так, Сабрін дзвони в домофон до нього, а то ворота просто так не відкриються.
-Який, ти тупий Ромаха.А перелізти ворота не пробував?Або вирубити щотчик?
-Да ти прям злодій номер один на районі.А щось розумніше придумати не мож?
- Ама хасла, ама хасла,надо подлить масла.
Ладно.Тоді просто зараз подзвоню Антоновій мамі, та запитаю її як можна зайти в дім, коли ніхто не відкриває ворота.
-Лади!-з усмішкою погодився Роман.
«Гудки гудки гудки»
-Привіт, Сабрінка.
-Добрий день тьотя Віка, немогли ви мені помогти?
-Могла.Якщо ти про те як можна відкрити ворота, то тільки вирубити щотчик, або перелізти через ворота.
-Ух ти, в мене була така сама ідея, але Ромка її не одобрив.
-Я одобряю.Твори.-і вона засміялися.
-Дякую, велике Вам спасибі.
-Нема за що.І якщо побачиш в дома Антона, то передай йому підзатильник, а то тільки батьків лякає.
-Буде зроблено!-сказала я ніби віддавала честь.
-Хахаха, ладно Сабрінка,до зустрічі, дзвони.
-До побачення.
І я поклала трубку.
Слухай мене дружок,робим все так як я казала.
-Ладно...злодійка.-і він закотив очі.
Але спочатку треба переодітися в спец-одяг.
-Для чого?-поцікавився Ромаха.
-Для того, щоб нас ніхто не розкрив.
-Хватить тобі дурачитися.
-Ладно, починаєм план місії.
-Окей.
-Чуєш, в тебе хоть є кульок?
-Сабрін!
-Хахаха, ладно, ладно.
А план в нас такий,вирубаю я щотчик з електрикою, а Ромка за той час відкриває ворота.
Потім ми заходимо на тереторію, але все це дуже таємно.Шшш...
А дальше, придумаєм.
-Це просто геніально,подруга.-сказав Рома.
-А то.Я ж бандитка.План завжди потрібний, а от що кулька нема це жаль.
-Ой, да не починай.З своїм кульком.
-Гаразд.Тільки давай, щоб все було нормально, а то сусіди щось не то подумати можуть.
-Лади.-і Ромка погодився.
Після цього нашого діалогу, ми почали виконувати наш план який називався "Проникнення на тереторію "картохи" ".
Я побігла до щотчика і виключила світло.А Рома відкрив ворота і от ми вже в середині.
-Ромка, ну як будемо проникати в дім?
-Не могу знать.Хотя...є в мене одна ідейка...-і він подивився на дерево, яке росло біля вікна, а потім підмигнув мені.
-Ні,ні, ні я не згідна лазити по деревах в платті.
-А я не проти.-і він якось хітро посміхнувся.
-Схухай Ромашка, просити про таке будеш свою дівчину Машу, а я не буду і крапка.
-Да ладно тобі, зроби це заради дружби.Я не буду дивитися чесне слово, ну коли ти будеш лізти по дереву.
-Ну, ну...ладно.
-Ура!-і він почав стрибати на місті.
-Мала дитина,чесне слово, але ти перший полізеш.
-Ну чому я, так не чесно...пропущю таке гарне видовище...-і він нахилив голову, тіпа обідився.
-Лізь давай,маньяк номер два.
-Лади-і він поліз на дерево і вже через пару хвилин він був у будинку, просто нам повезло що вікно було відкрите.Друга полізла я і тепер ми стояли в кімнаті Антона, який грав в Xbox і пив.
-Ооо, Антоха, що з тобою?-поцікавилася я.
-Опа, а ви як ту окасался-він був настільки п'яний, що в нього аж язик заплітався.
-Антоха, що сталося?-запитав Рома.
-Ах, блат..гик, ой знай отне всі баби шлухі.
-Ну все дорогой мій, я зараз ти відповіси за ці слова...
-Опа, і ти тут?Тошно ти теш така як і всі.
Ось за ці слова я дала йому по леці.
-Хватить Антон, якщо твоя Аліна така, то не значить що всі.
-Всі, сві до одноі.
І Рома врізав йому в пику.А поінакшому не скажеш.
-Ауч, больно..-і він затулив рукою лице.
-Слухай, засранець!Іди проспись!Бистро!-вже кричучи казала я.
-Ти вовше, шого компандуеш?-він теж голосно це сказав.
-Ром поможи його дотащіти на диван, ато він жирний.
-Хто тут жирний?-евріка хоть ці слова він сказав нормально.
-Ти Антоне ти.-після цих слів він хотів встати, але впав.
-Сабрін, забири в нього бутилку, а я його якось сам дотащю.
-Ладно...
Ми довго з ним боролися, бо то він не відпускав бутилку, розмахував румами і творив ще всяку фігню, а коли він вже не мав сил боротися з нами то просто впав на підлогу і вирубався, але ми не тратили часу та віднесли його на диван.
-О, ведмідь пішов у сплячку.
-Нарешті.-посміхнувся Рома.
-Слухай, давай пограєм в якусь гру?
-Класна думка.
Ми грали в гонки....
*Через годину*
-Слухай, а "картоха" живий?
-Живий, нічого з ним не буде, просто перепив.
-Давай розбудем його?
Але як тільки я підійшла до дивана, щоб його розбудити він проснувся...
-Блін, як ж болить голова і тошнить.Принесіть тазік, а то я єлі стримуюся.-і він затулив рукою рот.
-Сам собі неси!- і я вийшла з його кімнати.
-Що сталося з нею?-здивовано запитав Антон.
-Ти що нічого не пам'ятаєш?
-Ну чому не пам'ятаю...сьогодні з ранку подзвонила Аліна та сказала, що кидає мене, бо найшла свого любимого.А потім я виключив телефон і поліз в татовий бар і дістав спиртне, а потім почав грати в Xbox.
Це все.Дальше все як в тумані.
Рома розказав все Антону.А я все підслуховувала.Ну інтересно було взнати,про що вони говорять.
-Вот я дибіл.
-Це точно, а тепер Сабріна не знати чи пробачить тебе, ти ж її знаєш.
-Знаю, а ще я знаю, що вона мене вб'є.Блін як ж соромно..
-Надійся на краще.-і він похловав друга по плечі.Удачі!
-Дякую бро.За підтримку.Тепер треба думати, як вибачатися.
«Бзз бзз бзз»-це задзвенів телефон.
-Привіт, Машка.-радісно сказав Рома.
-.......
-Добре, скоро буду.
-.......
-Я теж тебе цілую, папа.
І він поклав трубку.
-Ладно, я змушиний вас покинути.Мене Маша чекає.
-Ладно, папа. Удачі.-і "тюлень" посміхнувся.
-Дякую.- після цих слів Рома вийшов з кімнати, попрощався зі мною та "полетів" на крилах любві.
А я пішла в кімнату до Антона.
-Ну, що проснувся.Мозгі вернулися на місце? Чи ні?
-Сабрін, пробач.Я не хотів і тим більше я був п'яний.
-Мені всерівно, чи ти хотів чи ні.
-Ти на мене злишся?
-Ні, просто ніс зачивався і я насупилася.
-Правда?-з усмішкою сказав він.
-Ні, ти що дурак, чи прикидаєшся?
-Ну пробач, пробач...я і справді дурак.
-І без тебе знаю, хто ти є.
-Ладно, не кричи, а то і так голова болить.
-Пити менше треба.
-Просто в мене проблеми от і я напився.
-Ой, мені тебе так жалко, що аж заплачу.Ти, як баба, коли її кидає хлопець вона теж плаче це якщо вона нормальна, а коли вже того то може навіть і померти.
-Я не баба.-злосно сказав він.
-То докажи.
-Тобі, що труси зняти, чи як?
-Дурак!-крикнула я.
І в цю хвилину Антон підійшов до мене і обняв.
Не везуха.В дім прийшли батьки Антона і побачили цю картину.
-Ой, пробачте, що помішали.Ми просто хотіли сказати, що купили торт.
Я вирвалася з обнімашок "картохи" та побігла в низ, за тортом.
-Ура!Торт!Ням ням.
-Привіт,Сабрінка.-привітався дядя Ігор.
-Добрий день.А де торт?
-В холодильнику.-посміхнувся тато Антона.
-Агась, можна я його витягну?
-Можна.
-Ура!-сказала я і побігла до холодильника.
Коли були всі в зборі, то я порізала торт на рівні кучочки і ми сіли його їсти.
Торт був з горішками, та карамеллю.Одним словом смакота.
-Дякую.-сказала я і посміхнулася.
-Прошу.-відповіла тьотя Віка.
-А можна ще?
-Можна.Доречі ми з твоєю мамою вирішили поїхати в Флоріду і вз'яти вас з собою.
-Кхе,кхе, кхе-я чуть не подавилася, від несподіваності.
-Як?-запитав Антон.
-Почикайте, а на скільки днів ми туди їдемо?
-На тиждень.Просто в нас там новий офіс відкривається.І ми маємо бути там на відкритті, а ви просто відпочинете.
-Але, як ми будемо без Роми?-запитали ми разом з "бобовим стручком".
-Діти, послухайте це тільки на тиждень.А потім ви дальше будите гуляти з Ромкою.
-Але...
-Що таке?Ви не раді?-запитав дядя Ігор.
-Ну, не то що би не раді, просто це все не сподівано.
-А коли ми їдемо?-запитав Антон.
-Завтра з ранку.
-Що?!-разом голосно запитали ми.
-А, що таке?Я не зрозуміла?-з подивом запитала мама Антона.
-Просто, треба рано вставати, а я так не можу.-сказала я.
-Я згідний з Сабріною.-сказав Антоха.
-Хватить вам, ми вас піднімемо.-сказав дядя Ігор.
-Ладно, можна піти гуляти?-запитав "тюлень".
-Можна.-сказала тьотя Віка.
-Пішли Сабнін.
-Добре.До побачення.
-Папа. До завтра Сабрін.-сказала мама Антона.
-Не проспи!-з усмішкою сказав тато Антона.
-Постараюся.-сказала я і пішла.
-Блін!Ось так.Тепер я маю проводити цілий тиждень разом з тобою.
-А я з тобою. І що? Я радий, а якщо ми ще будемо жити в одній кімнаті, то....-і він захіхікав.
-Збочинець!Прибери свої ізвращонні мислішки в коробочку!
-Гм.-ладно.Що будемо робити?
-Не знаю...
-Давай підем на пляж?-запропунував він.
-Ладно, пішли.
Ми йшли не спіша і говорили про поїздку.І що треба буде навчитися кататися на дошці для серфінга.Потім ми підійшли до океана і дивилися в даль.Згодом нам це надоїло і ми почали бігати по пляжі. Коли настав вечір ми не хотіли йти додому і тому зустрілися з Ромою.Тепер ми гуляли всі разом та говорили про все. Гуляли ми до 00:30, а потім до нас всіх подзвонили батьки.І ми розійшлися по домам.
*Коли ми йшли з Антоном*
-Чуєш?-запитала я.,
-Чую!-відповів Антон.
-Як думаєш, а де ми будемо там жити?
-Напевно в якомусь готелі.-відповів Антоха.
-Я теж так думаю.-сказала я і подивилася на "картоху".
-Що таке?
-Нічого, ось ми і прийшли.
-Ага, до завтра Сабрін.
І він вже хотів йти, але я його схватила за рукав.
-Що таке?
-Нічого, просто давай ще постоїмо.
-Добре- і він почав давити либу.
Так ми простояли ще десь пару хвилин, а потім пішли до дому.
Коли я зайшла в дім, то батьки збирали речі, а брат їв чіпси.(А, що йому ще робити,брату тіпа на все пофіг.Сумашедший.)

Привіт🍦
Надіюся комусь це сподобається.
Ато в мене щось не туда мислішки йдуть останнім часом.😈
Дякую всім хто це читає😘
В мене вже дуже багато переглядів👀 зірочок⭐️ та коментів💬Я надіюся на цьому ви та я не будемо зупинятися😅
Так що не лінуйтися та ставте⭐️
А кому лінь то переборіть її.
Пора вам боротися з лінню, бо скоро школа🎓, але до неї є ще час ....тому вигадуйте і потрапляйте в різні пригоди🚣🏻
Так як я😜з своїми друзями.
Я вам раджу ВІДРИВАТИСЯ НА ПОВНУ КАТУШКУ!🌴🎨🐝😂👻
Всім аревуар🐾😙