Мій кіт-чаклун

Останній день - школа

Ми підійшли до нашої рідної ненависної школи. Біля входу сиділа моя майже найкраща подруга Ніка, та малювала щось в зошиті.

- Охайо, - вскочила вона на ноги коли ми підійшли.

- Хай, - привітався Міхал і поцілував її (вони зустрічаються) .

Ніка - низенька дівчина в окулярах, із БІЛИМ від природи волоссям та фарбовваними темними кінцями. Одягнена як завжди - у всі кольори веселки.

- Ти чого тут сидиш? - спитав я.

- А ти ось поглянь, - вона вказала пальцем кудись позаду мене. Я обернувся і - о диво! Переді мною постало неймовірно чарівне дерево, листя якого плавно змінювало колір від яскравозеленого зліва до червоно-гарячого зправа.

- Було б злочином не намалювати його, - потрясла вона зошитом. Ніка - чудовий художник. В неї безліч картин що є на різних виставках по всій Європі.

- Щоразу дивуюся тому - на що здатна природа, - друзі знову поцілувалися.

- Пішли вже, а то мене нудити почне, - виразив своє "фе" я і ми все таки зашли до заюрмленого холу.

POV МУН

- Мун, чуєш мене? Мун?

- Чую, Йенно, кажи.

- Пора видозмінювати свідомість його батьків. Вже. Інакше буде як тоді, все в останній момент і так нічого й не встигли, тепер маємо ворога номер один.

- Добре, добре, тільки не нагадуй мені про нього...

END POV МУН

POV ВЛАД

Першим уроком у нас була Історія. Терпіти її не можу. Ледве відсидів цей урок, та ще й вчителька прийшла на заміну ніяка, адже наша історичка хвора.

Після нього була пара з алгебри. Ну, алгебра - одна із моїх стихій.

- ... Вісь абсцис... Вісь абсцис... Вісь абсцис... - бурмотів зосереджено Міхал.

- Вісь абсцис - це вісь іксів, та, що горизонтальна, - не можу дивитись на його намагання розібратись в алгебрі...

- Сам знаю... Просто забув... І взагалі не потрібна мені твоя поміч! - гаркнув той.

- Як хочеш, - я ж занаю що потрібна. Без мене у нього з будь-якого предмету стояла б оцінка не вище семи.

Взагалі я рідко буваю на уроках, я весь час готуюсь до якихось заходів, накшталт: олімпіад, турнірів, наукових робіт, поетичних конкурсів.