... В цьому класі не було нікого зі щнайомих, тож я вийшов не обмовившись і словом. Наступним уроком мала бути фізкультура. Я пішов до свого будиночка щоб перевдягнутись.
Там вже був Макс.
- В тебе також фіз-ра?
- Угусь, - я ссягнув з себе рубашку.
Перевдягнувшись, ми пішли на майданчик. Там уже був якийсь клас. До нас підійшли Ліза та Ліам.
- Привіт хлопці, - усмішка осяяла личко Ліз.
- Як ви? - Нік схрестив руки на грудях.
- Нормально, можна сказати добре.
- Та ну, нормально, лише третій день тут, а вже закадрив Ді. За цілий рік так ніхто й не спромігля цього зробити, а тут на! - насмішкувато заговорив Нік.
- Що? Ти про що? - в Макса брови поповзли до верху.
- З-звідки ви знаєте?
- Та ж Артур тоді на березі з Ліною сидів, він вас і побачив, - цього разу усмішка розцвіла на обличчі Ніка.
- А хто така Ліна? - майже одночасно промовили ми з Максом.
- Це моя дівчина.
- О, привіт. Ну і навіщо ти усім розповів про мене й Ді?
- Н-н-у-у, навіть і не знаю. Просто це дуже незвичайно. Її намагались добитися майже всі хлопці школи – і нічого! А тут бац! Новенькиц, у школі всього три дні, а він уже цілується з Дельфі!
- Я так розумію про це вже знає вся школа?
Макс дістав телефон і почав щось шукати.
- Ага, пости про це вже є в Твіттері, Фейсбуці і Інсті. О, і в Вк вже є. Про вас навіть вчителі уже знають!
- Що? Звідки ти знаєш? - я думав, що в мене очі з орбіт повилізають.
- Та вони он лайкають.
- Жах.
Ліз звідкись видобула волейбольний м'яч.
- Та годі вже, ходімо грати, - вона помахала нам рукою в сторону волейбольного поля.
Свисток вчителя сповістив нас про кінець уроку.
- Хлоці, з вас, а з вас ніхто часом на дощці не катається? - запитав нас Нік дорогою з поля.
На моєму обличчі з'явилась легенька, ледьпомітна усмішка.
- Я, уже чотири роки.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій кіт-чаклун
Teen FictionМолодий хлопець та його кіт переїжджають до школи-інтернату в горах. Згодом виявляється що школа повна магії, а кіт один із охоронців чаклунів...
