Принцеса для вампіра

1.Незнайомець

Ви вірите в вампірів? А я вірю. Я вірю в те, що вони живуть серед нас, ходять з нами по вулиці й навіть стають нашими друзями. Я не вірю в ті легенди, що розказують люди про вампірів. Я не вірю в те, що усі вампіри є злими та кровожерливими. Я вірю в те, що навіть вони можуть щось почувати.

Ось і історія про те, як я сама зустріла вампіра і про те, як він, холодний і байдужий, врятував мені життя.

Мене звати Асана і мені шістнадцять. Я живу у світі, який відрізняється від вашого. Мій дім -  це місце, не забруднене вихлопними газами та злістю перехожих. Над моїм світом ще не згасло сонце доброти та ласки. У моєму світі ще панує магія. І я одна із тих, кому не судилося стати великим магом. Я проста дівчина, яка живе у старому домі давно померлих батьків.

Моя мама була чудовим магом і знахарем. Вона лікувала вмираючих і ніколи нікому не відмовляла. У нас вдома була велика кімната заставлена кучею вазонів, книг і різних горщиків. Я ще й далі продовжую доглядати за маминими рослинами, але без неї це місце перетворилося з маленької лікарні в велику оранжерею. Я не можу більше знайти пристосування для усіх цих квітів. Тепер це всього лише місце, де панує стійкий запах квітів і ліків. Це місце, де можна солодко заснути, забуваючи усі проблеми. Я люблю сюди приходити, коли мене щось тривожить, як наприклад зараз.

Уже дуже скоро усі мої друзі відправляться в відомо на увесь світ єдину школу магії - "Велику Академію Магії", а я так і залишуся тут, бездарна, усіма забута. Чому я не могла узяти від матері трішки більше ніж рижий колір волосся?

Я сиділа в великому кріслі коло вікна, коли помітила якогось хлопця в сусідньому вікні. У наших сусідів у домі завжди було темно, а самі вони ніколи не появлялися на людях, але я точно знала, що сина у них немає.

Хлопець був середнього росту, надто худий і блідий з чорним коротким волоссям. Його погляд на декілька секунд затримався на мені, а тоді він миттєво зник, наче його там і не було.

Увесь наступний день незнайомець не випадав з моєї голови, а під кінець дня, замучена дивними думками, я поклялась собі, що дізнаюсь, хто цей хлопець, і вже тільки тоді, я з чистою совістю лягла спати.

...