Я сиділа в маминій оранжереї й думала про те, що сталося вчора. Я зустріла справжнього вампіра. Мій сусід, поряд з яким я прожила ціле своє життя, вампір. Мрії збуваються!
Ще змалечку я мала нездорову тягу до вампірів. Я читала про них книжки, шукала легенди, виглядала їх в кожному стрічному. І ось зараз я знайома з двома із них.
На колінах я тримала чергову книгу про вампірів. Не задумуючись, я відкрила книгу десь на середині й стала читати:
" Раз в тисячу років на небі появляється червоний місяць. Його поява передвіщає велику біду. В такий час вампіри божеволіють і, навіть сильніші з них, піддаються тваринним інстинктам. В цю ніч починається хаос, вампіри починають убивати кожного, хто потрапляється їм на очі та..."
Дальше читати я не стала, тому що вхідний дзвоник продзвенів, сповіщаючи про прихід гостей.
Відкривши двері, я побачила Веніара. Хлопець стояв, потупивши погляд і тримаючи в руках невеликий букет квітів.
- Це тобі. - зніяковіло сказав юнак. - Я вчора так і не вибачився за те, що напав на тебе.
- Ну, для початку ти мені нічого не зробив.
- Але хотів! - тут же заперечив Вейн.
- Давай просто забудемо про цей прикрий випадок. Ніхто тут не винний, та й ніхто не постраждав. Може зайдеш?
- Та ні, - вампір почухав потилицю і пояснив, - я зірвав квіти в дворі в Алістера і тепер мушу помагати йому, інакше боюсь, що він в гніві мені ще щось зробить.
- Ха. Ну тоді іди. Хоча я ще досі не розумію, чому ти його так боїшся.
- Ти просто не знаєш його так, як я. Повір мені на слово, його краще не злити.
- Вірю. Тобі вірю. А можна питання?
- Валяй!
- Скільки тобі років?
- Якщо чесно, то я не дуже пам'ятаю. Десь близько двох сотень з половиною. Може більше.
- Ясно... - чомусь після його слів у мене зразу зіпсувся настрій.
Ми чемно попрощалися, а ввечері зустрілися знову. Веніар просто прийшов і заявив, що страшно голодний, а Алістер кудись пішов. На моє німе питання він відповів, що вампіри спокійно їдять просту їжу, але десь раз на місяць потрібно випити крові.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Принцеса для вампіра
FantasiaВи вірите в вампірів? А я вірю. Це історія про те, як я зустріла одного такого і про те, як він холодний і байдужий, врятував моє життя і полонив серце. Чекаю на ваші відгуки і вподобайки❤️❤️❤️. Вони зігрівають автору душу і заставляють писати дальш...