Принцеса для вампіра

5.Правда

Навколо темрява... Кромішня темрява... Хтось мене кличе... Не хочеться просипатися...

Десь в кінці цього темного коридору спалахнуло світло. Воно почало поширюватися. Надто швидко!.. Не хочу світла!..

Аж раптом, світла кімната і два незнайомі лиця. Чоловік в високій короні і жінка в трішки меншій короні. Вони посміхаються. Та посмішка така ніжна, мила.

А потім картинка змінюється і я уже в іншому місті. То місце темне, як темрява в коридорі. З нього хочеться по-швидше тікати і ніколи не вертатися. Лице теж інакше. Тепер це стара жінка, яка теж посміхається, але недобре підло. Це погана жінка.

А дальше знову спалах світла і тепер я бачу своїх батьків. Вони щось кричать, а потім батько обіймає матір:

- Усе буде добре. Ми сховаємо її від усіх. Її ніхто не найде. Вона буде лише нашою. Ми захистимо її.

- А як же її батьки.

- Вони усе зрозуміють. Вони усе знають, - тато ніжно обіймав матір і гладив її по голові, заспокоюючи. - Усе буде в безпеці. До тих пір поки ми живі ніхто не буде знати про її силу...

На цих словах мене підкинуло і я проснулася.

Я лежала на м'якому дивані у вітальній старого Алістера. Моя голова лежала на колінах у Веніара, а його рука підносила до моїх губ склянку з водою. Рядом стояли Алексія і Моніка.

Досхочу напившись я все ж наважилася запитати:

- Що сталося? - у дверях появився Алістер.

- Ти просто втратила свідомість, моя дівчинко. Що ти пам'ятаєш останнє.

- Звук. Я почула, як капає вода. А тоді побачила, як тебе убиває дивний звір, - я повернулася до Моніки. - Що це було?

- Що ж пора тобі дізнатися усю правду. Правду про то хто ти.

- Хто я?

- Вірно. Люди, яких ти вважаєш своїми батьками - Маркус і Ніколь - не були твоїми справжніми батьками.

- Що? - я була просто шокована.

- Це правда. Ти чула історію про пропавшу доньку короля.

- Аякже. Її усі знають.

- Так ось. Як ти знаєш у короля і королеви народилася донька і в цю ж ніч її було викрадено. Але ти ніколи не задумувалася, чому батьки не шукають свою доньку. Та й чого маленька дівчинка була викрадена?

- Та ні.

- Справа в тому, що дівчинка родилася магом. Та не простим. Вона родилася вісницею. Вісниці це сильніші маги і народжуються вона дуже і дуже рідко. Вісницям підвладні стихії, яких не можуть осягнути прості маги, а саме сили крові, пустоти і часу. Вісниці здатні підкоряти собі тіла інших, знищувати предмети тільки подивившись на них, а також передбачати майбутнє. Король і королева приказали двом своїм найкращим магам віднайти принцесу. Їм це вдалося, але стара відьма не була вбита і ніхто не міг її найти. А того маги забрали дівчинку до себе і поклялися, що до тих пір, поки б'ються їхні серця, магія дівчинки буде залишатися секретом навіть для неї самої. Но маги загинули від руки відьми і магія вийшла на волю.

- Я загублена принцеса...

- Угу. - Алістер загадково посміхнувся і додав, - і маг.

- Я маг... - я просто не могла повірити в його слова.

Я все своє життя хотіла стати магом, а тепер я не просто маг, а одна із сильніших. Я подивилася на подруг. Ті перебували в такому ж шоці, що і я. А я лише змогла посміхнутися і подумати, що все ж таки життя прекрасне. Але мій прекрасний настрій знову зіпсув Алістер:

- Але будь готова до того, що тебе чекають небезпеки. Відьма усе ще на свободі й тепер вона знає, де ти. Будь готова, що вона прийде по тебе.

- І що мені робити.

- Я навчу тебе захищатися.

- Ви? - подала голос Моніка.

- Але ми думали ви вампір. Що ви знаєте про магію? - продовжила думку Алексія.

- Повірте мені на слово: я чудово знаю, що таке магія. Свого часу я теж був непоганим магом. А тепер ідіть. Асані потрібно відпочити. Завтра тебе чекає тяжкий день.

Дівчата попрощалися і пішли, обіцявши, що завтра обов'язково прийдуть. Вейн же посидів зі мною ще декілька хвилин і, упевнившись, що зі мною усе в порядку, теж пішов.

- Алістер, - окликнула я старого. - А що то був за звір.

- Я не знаю, але думаю, що дуже скоро ми дізнаємося, - сказав Алістер і теж поспішив покинути мене.

А я ще довго не могла заснути, обдумуючи усе, що почула. Мої батьки ніколи і не були моїми батьками. Я загублена донька короля і королеви Інгвара, тобто я принцеса. Я володію надзвичайними силами, тобто усе ж таки зможу побачити Академію магії. Життя почало дуже добре складатися.

Але залишається відьма. Якщо вірити словам Алістера, то дуже скоро ми з нею зустрінемося, тобто мені потрібно вміти захищатися. Чомусь не зважаючи на небезпеку, я не боялася і була готова до всього, що приготовило для мене майбутнє.

З такими думками я поринула в сон...

...