Ми живемо з думкою, що кожен день- це мить,
забуваючи з кожною хвилиною про "вчора",
і не помічаємо, як потрапили у сіть,
де живе лихе чудовисько—покора.
Ми ж підкоряємося часу.
Він ж нами грається у лови.
А... потім ми перетворюємося у рідку масу,
для якої немає логічної умови.
Ми відкидаємо усе на "завтра"
лиш би жити саме у цю мить.
Не знаючи чи та подія цього варта,
ми хочемо у цю секунду саме нею жить.
І... забуваємо, що "завтра" не настане,
а що було "сьогодні "різко стане "вчора".
Тоді-то перед нами нелегке пояснення повстане:
"" завтра "вже" сьогодні", а" сьогодні "—" вчора "".
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пульс
PuisiВірші... Шукай міста, яких нема на карті. Шукай любов, яку ще не знайшов. Проходь ти між людей,які стоять на варті. І знай, що місяць вже зійшов. ******************** Автор: Віта Королюк Жанр: поезія
