Кінець Епохи Домінування Том 1: Зоряний дощ на заході світобудови

Глава 1: Яскраво-червоний метеоритний дощ

Виходить, я й справді померла?

Сидячи в інвалідному кріслі, я дивилася на абсолютного незнайомця, що віддзеркалювався у дзеркалі туалетного столика.

Дуже привабливий юнак, або ж коректніше буде назвати його хлопчиком?

Він виглядав дуже юним. Аж ніяк не більше сімнадцяти або вісімнадцяти років. Оскільки він дуже довго перебував у комі, його обличчя набуло втомлений і виснажений вигляд, але усе ж таки зберегло свої привабливі риси. Широкі брови, ясні очі, овальне обличчя, що було схоже на отаке у "Мей-мей", але з прямим довгим носом, більше схожим на ніс "Даґе". Без сумніву, ці троє були рідними братами і сестрою.

[Мей-мей - звернення до меншої сестри]

- Ерґе , не хочеш трохи прогулятися по дому?

Молодша сестра стояла ззовні кімнати, заглядаючи всередину через одвірок. Вона дружелюбно посміхалася мені, хоча і було помітно , що ця посмішка трохи награна. Немов вона побоювалася, що я можу відмовитися від її пропозиції.

Якийсь час я мовчки дивилася на неї у відповідь, спостерігаючи за тим, як з кожною новою хвилиною посмішка сестри стає усе більш і більш натягнутою. Зрештою, я не витримала і запитала:

- Хіба тобі не потрібно в школу?

- Я взяла невеликий відгул - відповіла молодша сестра, але побачивши, що я продовжую багатозначно мовчати, відразу поспішно додала. - Мені Даґе дозволив! Даґе сказав, що буде краще, якщо я якийсь час побуду вдома. Він сказав, що тобі буде простіше, якщо поруч залишиться хтось добре тобі знайомий. Тому я взяла відгул на два тижня. Та і взагалі, літні канікули вже практично на носі, так що невелика різниця. Це не вплине на мою успішність!

Якщо наближується пора літніх канікул, хіба ж це не значить, що у тебе незабаром перехідні іспити? Посміхнулася я, вирішивши не тикати у слабкі місця її незграбної брехні.

- Гаразд, я не проти трохи прогулятися.

Молодша сестра видихнула з полегшенням і, підбігши до мене, вхопилася за ручки мого інвалідного крісла. Вийшовши із кімнати, ми пройшли по невеликому коридору, після чого вийшли до сходів. Зверху нам відкривався непоганий вид на простенький, але складений зі смаком інтер'єр вітальні, над яким нависав мезонін. Мабуть, тільки обтягнуті чорною шкірою дивани можна було назвати екстравагантними.