Кінець Епохи Домінування Том 1: Зоряний дощ на заході світобудови

Глава 4: Я-Ґуань Вей Цзюнь

Коли я знову відкрила свої очі, в голові була лише одна єдина думка.

Цзян Шу Юй явно не просто здоровий молодий хлопець. Він як мінімум чемпіон у легкій атлетиці. Ні, можливо, він просто безсмертний?

Біля ліжка сиділа Шу Цзюнь із заплаканим обличчям. Через явно довгих і невтішних ридань воно знову втратило свої привабливі риси милої дівчинки. І, навіть бачачи плачевний стан мей-мей, я не могла звільнитися від цієї настирливої ​​думки.

Наскільки ж сильний цей Цзян Шу Юй? Це ж просто нереально!

Почнемо з того, що, пролежавши в комі через удар панеллю по голові, він зумів з подібним пошарпаним тілом пережити годину суду. Далі, хоч у нього і не було зовсім ніякого часу на реабілітацію, йому довелося схопитися в смертельній сутичці з медсестрою, хлопцем медсестри і Лінь-бо, отримавши десять колотих ран в плече. На закінчення, він зумів з інфікованою раною протягнути цілих чотири дні, перш ніж нарешті отримав антибіотики та іншу медичну допомогу.

І при всьому при цьому він все ще не помер?

В моєму минулому житті я знала чимало людей, що загинули через випадкову ранку на долоні, яка виявилася інфікована.

Перш ніж я встигла гукнути Шу Цзюнь, вона різко підскочила і очманіло закричала:

- Ерґе прокинувся! Ерґе прокинувся!

Подальші події майже повністю повторювали мій перший день в цьому світі. Я про той час, коли ціла юрба людей відразу ввірвалася в мою кімнату і пильно на мене дивилася.

Цзян Шу Тянь простягнув було вперед руку, бажаючи, мабуть, поплескати мене по плечу, однак різко відсмикнув її назад, так і не доторкнувшись до мене. Вважаю, він побоювався, що навіть від простого дотику плече його молодшого братика може розсипатися на шматочки.

Якраз тоді я і усвідомила, що моя рука зараз більше схожа на суху палицю. Схоже, зараз я не змогла б пережити навіть стусана. Мені дійсно варто трохи краще піклуватися про це тіло.

- Ти відмінно з усім впорався, Шу Юй, - першим, що я почула від Цзян Шу Тяня, була щира похвала, але вже в наступну мить його обличчя різко посуворішало. - Але ти занадто багато на себе взяв! Ти ледь не...

Він затнувся на півслові, не бажаючи закінчувати свою думку.

Я ж легенько посміхнулася. На моєму язику крутилося незліченна безліч слів, які я б хотіла їм сказати. Моє серце пекло непереборним бажанням заточити своїх брата з сестрою в міцні обійми і від щирого серця розридатися. Однак прямо зараз я повинна була сказати одну річ, що повністю зруйнує ідиальну атмосферу.