Мій дивовижний кіт

Розділ 13. Печера Драконяча

Читачі, вже сто зірочок(хоч вже досить довго, просто неуважна я)! Помітивши цю дуже крулгу цифру, вирішила написати главу(нарешті). Дякую за таку кількість! І зразу ж перепрошую за таку довгу відсутність (цікаву книгу читала), але вже буду частіше тут появлятись(закінчила читати). Щось заговорилась, тому менше слів, більше книжки.

Сонне царство, тобто кімнату Марінет, повністю заполонило яскраве проміння, але й це не завадило двом соням продовжити свій відпочинок. Здавалося ніщо не могло порушити такий спокій, але ні, раптовий сонний удар дівчини ногою майже зміг скинути драконеня на підлогу, що раніше спало на нещасних ногах дівчини. Чому ж нещасних? А тому що важило воно в півтори, якщо ж не в два рази більше, ніж сама дівчина і значно було більшим за розмірами.

Драконеня відкрило свої зелені очі, наповнені люті, мало того, що Марінет заснула посеред розмови з поважним драконом з відомого роду, та й ще сміла її розбудити!

- Просинайся! - прогарчала вона, нависнувши над дівчиною.

- Ще п'ять хвилиночок... - як завжди невимушено пробурмутіла вона, не побачивши величезну тінь, що нависла не тільки над нею, а й над майбутнім дівчини, якого могло б й не бути.

- Якщо не проснешся, то спалю тебе до тла!

- І що? Дай поспати... - все не прокинувшись бурмутіла Марінет, міцно обійнявши подушку. Мабуть, вона не зрозуміла те, що казала Акві або ж просто ігнуровала.

- Якщо не проснешся, то підстижу твоє довге волосся!

- І що? Я й не проти... - одразу після її слів бурмотіла вона, ще бачивши нечіткі обриси сну.

- Якщо не проснешся, то залоскочу тебе!

- Все-все, зрозуміла. Встаю. - бадьоро мовила вона через п'ять секунд, що знадобилися мозку для опрацювання інформації і сіла на краю ліжка. Її зелені очі ледь виглядували з-під повік, а там де виглядували, були прикриті довгими пасмами русого волосся. - Що треба? — в'яло спиталась вона.

- То знаєш де печера Драконяча?

- Ні. То що? — ще непрокинулась вона повністю й протирала сонні оченята.

- Ти геть забула, що ми вчора ввечері говорили! — розлютилася Акві.

- А згадала!!! — вигукнула вона, допетравши про що йде мова, — Школа для драконів, так? — почухала потилицю дівчина і забрала заплутані пасма волосся, що прикривали очі.