Мій дивовижний кіт

Розділ 7. Навчання магії

Марінет не мала права спати досхочу, тому Мерлін розбудив її.
- Ще п'ять хвилин - сказала вона сонним голосом, ці три слова були її ранковою звичкою, яка ще змалку в неї була.
- Ніяких п'яти хвилин, ти вже спиш десять годин.
- Тореба ще принаймі годинку, а краще дві.
- Ніяких годинок.
- Добре встаю, але вийди з моєї кімнати. - сказала вона слова, які використовувала, коли не діяли перші.
Він вийшов з кімнати, а Марінет накрилася теплою ковдрою з головою і поринула у сон.

Через хвилин двадцять Мерлін знов увійшов у кімнату сестри і побачивши її сплячою розізлився на неї.
- Просинайся, п'ять хвилин пройшло! - сказав він і почав трусити її за плече.
- Добре встаю, тільки вийди.
- Вдруге я на це не поведусь.
- То дай поспати, а коли треба я прокинусь! - сказала вона і лягла під ковдру.
- Не дам. - мовив він і потягнув її за ноги, через що вона майже впала з м'якого ліжка, яке дівчині зовсім не хотілось покидати.
- Вмовив, встаю, тільки відпусти мої ноги.
- Гаразд. - мовив він і виконав свою обіцянку.

Марінет попленталась у ванну кімнату, щоб почистити зуби і вмитись.

- Йди їсти, бо піца холоне.
- Чому ти зразу не сказав про піцу, я би вмить прокинулась? - з серйозним виразом обличчя на лиці мовила та.
- Та йди вже! - з невеликою злістю промовив той.

Дівчина поспішила на кухню.
Там на неї чекала половинка піци з курячого філе, шматочків ананасів, кукурудзою і сиром. Марінет сіла на тверде дерев'яне біле крісло, яке стояло біля білого столу.
В руці вмить опинився кусочок, від якого зникла невеличка частинка і невеличка ниточка сиру тягнулась від вузьких губ до решти шматочку піци. З кожним укусом він ставав все меншим і меншим, а в роті подразнювались рецептори неперевершеним смаком.

Куски один за одним зникали з тарілки. Згодом не залишилось жодного. З столу піднася склянка соку за допомогою худорлявої руки дівчини.
Склянка злегка перехилась і в ротову порожнину попав прохолодний сік. Там відчувався кисло-солодкий смак апельсину.

Вмить це все опинилось в горлі і попрямувало в шлунок, за цим ще кілька таких порцій і склянка стояла порожньою на столі.

Прийнявши горозинтальне положення, ноги попрямували у бік сходів, піднялися ними і йшли далі по коридору, доки перед ними не опинились двері. Тоді тендітна рука худорлявої дівчини опинилась на холодній металевій ручці, тягнучи на себе.