Столицею імперії була Москва чи все ж Київ? Наскільки московитів останні 1200 років турбує першість "матері городов руських"? Чи Київ був і лишається духовним центром(імперї, Європи, Євразії)? 25.04.2020
Що наші потомки знатимуть про нас, Людей, які жили на зламі 20 і 21 віків?
Перші враження про Київ у мене як і багатьох українців пов'язані з вокзалом. Мама з Київської області, тому до школи я часто жив по кілька тижнів у баби з дідом у Березані. З Овруча в Березань їхати кілька годин. Спочатку дизель о 5-6 ранку привозить в Коростень, потім три години електричкою до Києв-Пасажирського. Ще годину-дві можна провести на вокзалі з пересадкою на електричку. І вже після епохальної приміської електрички Київ-Яготин(Гребінка) ступаю на землю, яка прихістила діда з бабою після війни.
З Києвом я познайомився в дитячому віці і ці спогади найяскравіші хоч час зтирає їх поволі. Метро за п'ять копійок, автомати з продажу квитків на електричку у сьому чи восьму зону (їх було дванадцять чи чотирнадцять загалом). Київський зоопарк, куди часто любили возити дітей жителі області. Був навіть такий сімейний жарт :) Дніпро у вікні електрички з залізничного мосту завжди справляв враження і притягував погляд. Навіть пізніше в тридцять полюблятиму приїхати на станцію Дніпро і вдивлятимусь в темні води старого Борисфену. Гамір великого міста, від якого відгороджуєшся інстинктивно через кілька хвилин і думаєш про щось своє дитяче або доросле. Він і досі лишається таким, білий шум мегаполісу: гуркіт електричок, вантажних потягів, звуки поїздів метро, тролейбусів і трамваїв. Розмови тисяч людей у транспорті, на вокзалі.
Вдруге серйозно почав знайомитись з містом вже з середини дев'яностих, коли став студентом. Любив їздити в центр, ходити вулицями, відшукувати потаємні місця в парках, скверах. Голосієво, паркова зона від фунікулеру до Лаври завжди вабили сходами, буянням зелені весною та влітку, приємним теплом бабиного літа восени. Далі буде...
15.03.19 У Вас виникає відчуття, що люди, життя в Києві змінилось за останні 2-3 роки, або за 5? Люди не соромляться багатства, всюди кафе, ресторани з чеком 100-250 грн навіть в середньому сегменті. Кава з 8-16 грн зросла до 18-48, в деяких місцях до 30-90 грн. Авта на вулицях від 15-20 до 50-90 тис €. В цетральних районах ілюмінація як на новий рік щодня, вона стала буденною річчю. Відчуття якогось свята.
Чому мільйонник це не круто?
30.01.2020
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
Одного вечора я вийшов о 20-21 годині на Володимирську в районі Червоного корпусу. На вулиці ні душі, менше десятка авто, хоч ще дві години тому три полоси бульвару Шевченка стояли в заторі! Це в 3-х мільйонному місті в будній день. Єдине, що це був листопад 17 року і не дуже тепло, але вітру не було. Або був невеличкий, який огортав прохолодою. Це не той холодний поривчастий вітер, який за +5 на пагорбах або на вулицях міста виймає з тебе душу! Ні, було прохолодно тихо і атмосферно.
І тоді я зрозумів як мало друзів і знайомих живе поруч! Щоб витягти когось з теплого дивану чи ліжка доведеться докласти значних зусиль. Та й їхати з Позняків чи Голосієва людина буде майже годину.
Чули про число Данбара?
(Запровадив Число Данбара - оцінку кількості постійних соціальних зв'язків, які може підтримувати людина. )
Ще декаду тому вважали, що це 150, але свіжі дослідження вказують 70-90. Тобто менше сотні людей.
Кажуть #самотність найкраще можна відчути саме у великому місті. І я її відчував багаторазово за минулі 20 років.
Саме тому того вечора вирішив, що реалізовуватиму план, згідно якого друзі та родичі мають жити поблизу мого будинку, максимум в 20 хвилинах пішки, а краще в радіусі 10-15 хвилин.
