Просто почуй биття мого серця

Жертви обставин

Обід уже холодний, а я досі дивлюся на нього пустим поглядом. Бувають такі дні коли зовсім не хочеться кудись іти, щось робити. Така собі агонія, яка витягує всю енергію, роблячи тебе пустим від емоцій але повним думок. Скоро випускний, від чого одночасно радісно та страшно, адже потрібно складати вступні екзамени та повністю міняти своє життя.
Я бачила Техьона раз на тиждень. Він приходив до мене кожну суботу та приносив якусь гру або фільм. Ми проводили цілий вечір разом, а потім він знову пропадав на тиждень. Здається його очікує дебют, тому цих хлопців відірвати від репетицій не можливо. Вони з кожним днем займаються більше годин і вже 7 годин підряд танцюють, тому я навіть турбувати Техьона не хочу. Сьогодні він сказав що не прийде, тому й настрій поганий. Напевне репетицій збільшили, бо дебют, але навіть так хочеться його побачити.
Я ще раз глянула на вже не апетитне блюдо та рванула до дверей. Нехай я буду заважати, але зроблю це хочаб раз для себе.
На вулиці було тепло, тільки інколи дув прохолодний вітер від чого по тіло пробігали мурашки.
В офіс бігхіту було потрапити легко, але важче знайти зал для занять. Я обійшла майже все приміщення і тут побачила його. Він ішов по коридорі з напів-пустою пляшкою води в руках та з геть мокрим волоссям. Я почала усміхатися та побігла поринути в його обійми навіть не помічаючи його здивоване та можливо навіть злякане лице.
Він взяв мене за руку та затягнув в найближчу кімнатку
- Тобі тут не можна бути- він тримав мене за плечі та схвильовано дивився на мене;
- Ти що не радий мене бачити? Міг хочаб привітатися...
- Я радий, просто... Це важко пояснити, не можна щоб нас побачили разом.
- Чому?
-Я не можу тобі це сказати
- А я не піду поки ти не скажеш...
- Це складно, без цього я не зможу дебютувати,- закололо, я відчуваю щось погане.
- В контракті не можна зустрічатись.
- Що ти хочеш цим сказати?
- Я буду з тобою зустрічатись, просто не буду нікому це розказувати,- він усміхнувся, але мене переповнювяв гнів.
- Чекай... Дай мені час, секунду. З такими новинами потрібно було зразу ділитися, - я присіла та взялася руками за голову,- мені не хочеться це приймати.
- Вибач...
Я знала що це недобре, брехати, приховувати, правда завжди буде відома. Я глянула на Техьона, на його зніяковіло лице, йому було соромно, але я вже чула про такі контракти, більше шансу дебютувати може не випасти. Ми стали жертвами обставин. В моїй голові пролітало тисячі думок і я зрозуміла, що потрібно щоб хочаб мінімум людей знало про наші відносини
- Я готова приховувати наші стосунки тільки якщо ти познайомиш мене з іншими учасниками гурту та дозволиш інколи бувати на репетиціях, - нарешті ,піднявши голову з колін, сказала я.
- Думаю це можна влаштувати, - Техьон нарешті усміхнувся та взяв мене за руку, повівши за собою.

Ми опинилися біля білих дверей, мені було цікаво побачити людей з якими Техьон проводив більшість свого часу та місце де він витрачав всю свою енергію. Двері відкривалися і світло з кімнати заповнило коридор...