Просто почуй биття мого серця

Знайомство

Я прийшов додому пізно, так і не пояснивши батькам, чому мене не було дома вчора. Батько спочатку взагалі не хотів впускати мене в квартиру, але потім все ж трішки охолов після благань матері, а тепер я лежу у своєму ліжку стараючись побачити в стелі відповіді на всі питання.
За два дня сталося так багато подій, і вони всі були пов'язані з ЧанХі, її стало так багато в моєму житті і водночас мало. Завтра починається стажування, значить часу буде ставати все менше і менше, його навіть не буде вистачати для домашнього зі школи, не те що на зустрічі з цією світлою дівчиною.

Продзвенів дзвінок з 8 уроку в школі, після чого я зразу ж рушив в компанію. ЧанХі не було сьогодні в школі, через що я надсилав їй тисячі повідомлень, не отримуючи відповіді... Я витягнув телефон ще раз перевірити, чи вона часом не надіслала мені щось типу "Техьон придурок!!", або "Задовбав уже з своїми повідомленнями". З-за спини мене хтось штовхнув і я різко повернувся стараючись побачити виновника.
-Хелоу, ти ж той хлопець з прослуховування, невже теж пройшов?-він поправив ручку рукзака та підбіг ставши біля мене.
Це ж той репер-хам, який проігнорував нас. Він дещо змінився з того дня, перестав робити спроби зачесати волосся назад?
-Ти чого мовчиш, язика прикусив?-хлопець дещо засміявся показуючи усі свої 32.
-Наскільки я зрозумів, ти старший за мене, бо розмовляєш неформально,-нарешті озвався я.
-Так, я бачив тебе в своєму місті, тому знаю що ти на пару років молодший.
-Так ти теж з Тегу?!-я закричав від радості і вже хотів обняти хлопця, але той став в стійку, як боксист.
-Я не люблю коли до мене торкаються, тому краще залиш цю справу.
-Окей, а як тебе звати то?
-Юнгі, а ти?
-Техьон, приємно.

Ми зайшли в приміщення і зразу ж направилися в місце де проводилося перше заняття. Там уже сиділа досить велика група людей, які теж бажали почути щось нове та познайомитися з цікавими людьми.
Я та мій компаньйон всілися на паркет, так як усі інші теж сиділи і почули як відчиняються двері і заходить одна із старших стажерів, досить струнка, та й красою її Боженька наділив.
-Як настрій?!-закричала вона після чого всі завижджали і почали хлопати.
-Сьогодні у нас знайомство,-продовжила дівчина,-зараз кожен по черзі нехай виходить в центр та показує те що вміє.
Стажерка сіла теж з нами і першим вийшов дуже худий хлопець, стараючись щось заспівати, але через хвилювання всі його спроби були марними. Наступним вилетів в центр інший новенький, який став енергійно танцювати показуючи всі свої можливості, його зачіска була дивною, волосся по краях було довге, а чолка короткою, що робило його лице ще довшим.
Закінчивши свій виступ хлопець поклонився настільки низько, наскільки міг, та викрикнув своє ім'я. Я погано почув, чи то Чан ХьоСук, чи ХьоСок. Точно не знаю. Потім всі нові стажери один за одним співали, танцювали, показували сценки, допоки не злишилися ми з Юнгі та ще 4 хлопця. З місця піднявся високий хлопець з шевелурею, яку старався підняти вгору завдяки лаку. Він взяв мікрофон і почав зачитувати реп, слова якого я ніколи не чув. Напевне це був його власний твір. Голос цього хлопця був такий низький та виразний, думаю у нього велике майбутнє.
Наступним був найменший з усіх трейні, він танцював фрі стайл під будь яку мелодію, яку включать, паралельно підспівуючи високим ніжним голосом. Мій одноліток з хорошим тілом та в 3 рази меншою рукою ніж в мене танцював під звуки роялю, а хлопець в кумедних окулярах виконував пісню про кохання, через що старався пережити твір та показати усе на що спроможний.
-Давай на "камінь, ножниці, папір" хто наступний?-я обернувся лицем до Юнгі та протягнув руку, а він неохоче почав грати, зразу програвши.
-Здається я не вмію грати в цю гру...-він засмучений дивився на свою руку, яка зображала папір, а потім піднявся та вийшов на середину.
Хлопець теж виконав свій власний твір:

"...Я пам'ятаю той забутий час
Коли зустрів тебе, мені було 14,
Той незграбний момент, коли я знову доторкнувся до тебе,
Навіть через мою довгу відсутність,
Ти не відштовхнула мене,
Ти прийняла мене..."

Він поклонився і хотів побачити підтримку у людей, які спостерігали, через що стажери почали свистіти, хлопати та пищати.

Я піднявся і відчув, як мої колінка підкошуються. На мене дивилося десь 20 людей, тому я хотів справити хороше враження. Включивши на телефоні мінус пісні 4O'сlock став дещо нервово терти руки, очікуючи закінчення програшу. Перші ноти завжди звучать невдало, це налякало, але дальше мене охопила насолода, насолода від співу. Це була моя власна пісня, яку я хотів показати людям, і ось нарешті цей день настав, навіть якщо це просто клас компанії та 20 людей. Я поклонився, але не почув оплесків, реакція як у ЧанХі. Усі дивилися на мене квадратними очима поки той хлопець, ХьоСок, не почав плескати.

Додому я повертався один, з дивним відчуттям всередині. Мені хотілося побачити ЧанХі. Я ішов дивлячись в землю та на свої старі, побиті життям кеди, доки не побачив чорні лаковані туфельки. Піднявши голову, переді мною появилася ЧанХі, вона ніяково усміхалася, а на щоці у неї була голуба фарба. Так хочеться її обняти, я так за неї хвилювався. Дівчина зненацька опинилася в обіймах, Техьон тримав її так ніжно, як міг, ніби боячись злякати, а та тільки радісно усміхалася.