Просто почуй биття мого серця

Нові відчуття

В дитинстві я завжди була самотньою, тому як тільки змогла повноцінно розмовляти, старалася зробити так, щоб навколо мене було багато людей. Мої проблеми були примітивними, вони такими і являються, але чомусь з кождним днем мого життя з середини мене починає щось розривати, хочеться розплакатися та впасти на холодну землю. Все життя відчувала себе підбитим птахом, який не мав змогу летіти, розправити крила.

- Уявляєш, вчора я зустріла дивного хлопця і прямо перед ним поцілувала землю!-сказала я, голосно сміючись. Чомусь мені здавалося, що якщо я буду широко усміхатися, ніхто не зрозуміє що моє серце розривається.

-І яким він був? Красивий?-запитала Хьон Су.

-Навіть досить, тільки нездалий, не зміг навіть від групки приставруватих мужичків втекти,-я уже хотіла засміятися, але згадала його погляд,- хоча, можливо, у нього зараз важкий період в житті...

Поки ми розмовляли в клас зайшов учитель та, як завжди, голосно стукнув журналом по столу.
-До нас перевівся новий учень, він переїхав з Дегу і тепер буде вчитися з вами. Заходь!-учитель подивився на двері, які повільно відкривалися. Вони заїдали, тому потрібно було попотіти, щоб відкрити їх.

Я зразу зрозуміла що до чого. Таких співпадінь не може бути. Двері відчинилися і в клас зайшов той самих вчорашній хлопець.

-Представся!- підняв голос учитель.
-Ну що ж, мене звати Кім ТеХьон. Приїхав до вас з Дегу. Надіюся стати вашим другом!-він широко усміхнувся квадратною усмішкою та вклонився на цілих 90 градусів.

Цей хлопець не був схожим на того, кого я зустріла вчора. У ЦЬОГО хлопця була широка усмішка на обличчі та піднесений настрій, хоча, можливо, він теж взяв собі таку маску. Єдине що залишилося, це синці та рана на губі.

Техьон почав роздивлятися навколо, щоб побачити своїх нових однокласників і, звісно ж, помітив мене. В цей момент його лице скривилося настільки, ніби він з'їв лимон. Стидно стало за вчорашній вечір, так? Так ще й вільне місце було, тільки біля мене. Я бачила як він корчився від невдовольства і прикривав голову руками.

-Привіт, давно не бачилися,-вирішила почати розмову я і протянула руку,-мене звати Чан Хі.

-А...Вибач, дякую за вчора...-нарешті він глянув на мене,- моє ім'я ти вже чула.

-Нікому не розказуй про те що сталося, будь ласка. Не хочу щоб мене вважали слабаком,-прошептав Техьон нахилившись до мене щоб ніхто не почув, через що появилися мурашки по всьому тілу.

-Не хвилюйся, з цього я не буду мати ніякої вигоди,- сказала я тихо сміючись.

-Тоді на цій славній ноті можемо почати нашу дружбу?- Техьон знову усміхнувся.

Це все виглядало дуже дитяче, ніби ми в початковій школі або садку.
Цей невгамовний швидко знайшов друзів в новому колективі і кожної перерви біг на вулицю з ними грати футбол, а в обідню перерву, хапаючи мене за руку і волочачи за собою, відводив на дах школи.

-Аахх, тут таке свіже повітря, я прямо відчуваю як травлення булочок відбувається швидше!-прокричав Техьон доїдаючи 3 багет з сиром і шинкою, а я то думала звідки у нього стільки енергії.

-Є плани на майбутнє?-запитала я відкриваючи воду.

-Хм, сказати чесно, я б хотів стати айдолом...

Як тільки він це сказав на пару хвилин запанувала німа тиша, аж поки хлопець не почав голосно сміятися, щоб розвіяти гнітючу атмосферу.

-Та жартую я, що ти так все...-він не зміг договорити, так як я його перебила.

-Ні, зачекай! Я теж хочу бути айдолом! Навіть на пару прослуховувань ходила!

Після цих слів тиша запанувала знову.

- Омо, то у нас багато спільного. Знаєш, я був щасливий переїзду тільки тому, що в Сеулі усі компанії і я зміг б стати трейні,-після цих слів він опустив голову і сумно усміхнувся.

-Бачу по твоєму обличчю, що твої батьки теж проти. Мене хочуть віддати на юриста, а я старанно вчуся і зубрю. Взагалі єдине, що залишає мене в живих - це музика. В мене у родині досить дивна обстановка, тому тільки на свята, коли ми починаємо співати традиційні пісні можемо відчути близькість, а так то кожен з нас дуже самотній...-коли я зрозуміла, що прочитала цілу лекцію, було вже пізно.
Техьон підвівся і сів біля мене. Він точно хотів мені щось сказати, але не міг.

-Здається ми стали ближче,-сказав Техьон.

-Угу, ти мені як подружка~,-я засміялася і вдарила Техьона по плечу, мені здавалося, що це переключить його.

-Айгу, як можна таке казати мужику?-він
відкинув голову назад.

-Тут десь є мужик? Хм, щось не бачу... Агооов, ти де?- я демонстративно роздивлялася по сторонам, навмисне не помічаючи хлопця, аж поки той не взяв мене за руку і наблизив своє лице до мого. Він усміхнувся, але ця усмішка відрізнялася від всіх інших.

-Жарт! Усе, пішли, скоро дзвінок буде,-він взяв свої речі і не чекаючи мене пішов, залишивши червоніти та відчувати нові для мене відчуття.