Насправді демони також уміють любити {ЗАВЕРШЕНО}

Закинутий дім

Не так давно в лісі я з Чонгуком наткнулась на старий і здається закинутий будинок,довго вагаючись ми всеш таки вирішила сьогодні  поїхати і подивитись що це за споруда.
Мамі я принципово не сказала куда ми збираємось,бо знала що вона нас не відпустить...
Вдягнувшись , зібравши необхідні речі і взявши велосипеди ми поїхали.Так як ліс був не далеко від мого дому доїхали ми за 10-20 хвилин.
-А з блиська він страшніший- перервав мовчання Чон.
-Ага і здалека він був меншим...Інтересно що в середині...
Я не встигла доказати як Чонгуку хтось позвонив.Поговоривши по телефоні він підійшов до мене
-Минка пробач но... Мені срочно потрібно відлучитись.Може давай в другий раз підемо разом ??
-Та ні я і сама впораюсь, а ти біжи як так приспічило.
-Точно? Мин я ж за тебе хвилююсь...
-Точно -я постаралась вижати усмішку і він заспокоївшись поїхав...
Звичайно мені було страшно, але цікавість перемогла .Підійшовши до входу я відчинила двері.
-Дивно- сказала я в голос.
Було дуже дивно те що окрім сходів які вели вгору ні дверей ні вікон не було.
Тому взявши в руки ліхтарик я почала підніматись по сходах.
Чим вище я піднімалась тим темніше ставало.Нарешті піднявшись зайшла в кімнату.Грязно було неймовірно,ніби сто років ніхто не прибирав , хоча нічого дивного ,це ж закинуте місце.
Спочатку я вирішила роздивитись все в кімнаті але нічого цікового не найшовши збиралась уже йти,як мені в очі кинулась якась дивна річ. Здалека здолось що це якась скринька,але коли я підійшла,то була розчарована це була обична книжка з дивними знаками.Раптом у мене в кишені задзвенів телефон,коли я взяла його в руки на ньому висвітлилось ім'я "Качок".
-О Чон, здається хвилюється.Хах а колись я й думати собі не могла що мій мальнький і худеньки зайчик стане таким крутим і накачаним...