Насправді демони також уміють любити {ЗАВЕРШЕНО}

І найстійкіші теж інколи плачуть

Коли Міні піднялась на верх Джину позвонили... Закінчивши розмову він підійшов до нас, було замітно що Джін вскипає від злості.
-Чімін нам потрібно їхати в Сеул, негайно.
-Чому? Що Намджун знов щось на творив, і твої "батьки"  сказали його врятувати? -сказав він нахмурившись.
-Да ,і не тільки Намджун... Хёней теж там.
-Що-о-о, якого чорта!! С*ка малолетня,як його угараздило?! Убью заразу-говорив Чімін потираючи руки і ходячи з одного місця в друге, аж раптом розвернувся і направився до мене,-Чоні-і-і, пробач мені чесно дуже соромно, що ми навіть тижня непогостювали. Але я тобі обіцяю через недільки 2-3 обов'язково приїду і тоді ви будете мене виганяти.
-Хах ну подивимось - сказав я і попрощавшись з ними хотів лягати спати як раптом мені позвонили.Це був мій "любимий" старший брат Хосок або Джей-Ховп(скорочено Ховпи, також є ще одна кличка сонечко). Тільки  б ви знали як я не хотів піднімати ащось в середині  казало підніми, тому я і підняв.
- О привіт Чоні, а я вже думав що ти не піднімеш.
-Чого тобі?!
-Чоні ти що досі дуєшся за той випадок з чокером? Вже 10 років пройшло.
-Та я тебе і за 1000000 років не пробачу.
- Боже Чоні ти ще така детина.
-Хто б казав.
-Та куплю я тобі чокер точ в точ як той тільки не дуйся.
-Мені його Міні подарила...
-Хто-хто... А в прочем неважно є розмова стосовно мами з татом.
-Щось сталось?
-Їх вбили... Тіла по словам поліції знайшли недалеко від села де знаходиться наша дача.
- Як вони там опинились?
- Я сам мало що знаю... Короч завтра на 10 у поліцейському участку в Пусані.
- Ок я приїду.
Поклавши телефон в карман і взявши ключі я сів в машину і поїхав... В Пусані був через 5-6 годин...
Була вже 9:00 тому я одразу поїхав в поліцейський участок. Як не дивно на мене вже чекали...
Питання були досить прості: Коли в останнє я їх бачив, чи знаю що в них за справи були на дачі, чи були у нас вороги і тд. Розказавши все що я знав мене відпустили...
Взявши телефон в руки я був не здивований, відключився.
-Чорт- крикнувши я сів в машину. "Невже їх більше не має" Я дуже сильно почав плакати і через це не почув як хтось сів в машину.
-Не плач Чоні будь сильний я завжди буду поруч. - сказав Хопи і притягнувши мене до себе обійняв. Трішки так посідівши я відсторонився і витерши сльози сказав
- Да ти правий. Мені потрібно бути сильним, як не заради себе так заради Мінки.
-Бачу ти її дуже сильно любиш. Ви зустічаєтесь.?
-Та ні я ще не признався але я обов'язково коли все наладиться зроблю їй пропозицію.
-З нетерпінням на це чекатиму- сказав Хосок і відкинувщись на сидіння автомобіля заснув.