Мин Хён:
Прокинулась я від звуку протирання вікон, оглянувши кімнату підскочила від подиву "Як? Як я тут опинилася? " Я була розгублена я ж добре пам'ятаю що знепритомніла десь в парку, тоді чому я знаходжусь у своїй кімнаті?!.
Щоб все з'ясувати я спустились на перший поверх . Звуки лунали з вітальні, я тихенько щоб вони не почули відкрила двері. У вітальні сиділи два хлопця. "Чому вони здаються мені такими знайомими? "-думала я потираючи лоб.
-Чимин а хочеш жарт розкажу? -запитав один з хлопців.
-Тільки давай якийсь нормальний- сказав нищий скорчивши моську
-Ок, -Тату в мене якийсь дибіл під ліжком сидить!! Приходить тато дивиться під ліжко а там... Дзеркало- сказав старший і пролунав знов звук протирання вікон.
Коли я зрозуміла що це такий сміх у хлопця не витримавши почала сміятись і не замітила як вони до мене підійшли.
-О ти прокинулась- запитав вищий
-Нарешті... А то я думав що в мене башка взірветься Чоновими переживаннями. -пронив нищий
-Еммм вибачте, а хто ви такі?
-Ой пробач, тиж не пам'ятаєш нас, я Джин а це Чимин.
- Мин Мин ти взагалі не змінилась, такаж маленька і худенька. Хіба лиш буфера відростила. Який розмір? -єхидно оглянувши мене запитав він, через що дістав від Джина підзатильника.
-Стоп.... Не може бути Джин Чимин... Боже як ви змінились... Я вас не впізнала.
-Ти як ,їсти не хочеш, голова не крутиться??- запитав Джин
-Та ні а що?
-Просто ти два дні провалялась у ліжку - сказав Чімін потираючи місце де вдарив Джин.
-Два дні!! Ого я в шоке, а де Чонгу...
Я не вспіла до говорити як хтось мене міцно обняв ззаді.
Я зреагувала моментально і зловивши незнайомця за руку перекинула через себе.
-Айш Мин Мин це взагалі-то боляче.-сказав Чон потираючи п'яту точку.
-Чон... Ти... Ти сам винен навіщо так лякати - говорила винувато я даючи йому руку.
-Значить я винен!? -сказав Чонгук і потягнув мене через що я не в трималась і впала на нього.
-Айш Чон Чонгук що ти - я подивилась здивовано на Чон в якого було червонезне обличчя.
-Мин твоя рука. -сказав він показавши на мою руку яка лежала на його достоинству.
-А-а-а- закричала я і закривши обличчя руками побігла на гору.Мені було жахливо соромно, я не могла їм дивитись в очі тому взяла телефон і написавши Чимину,щоб не чикали,тому що я втомилась і хочу спати лягла на ліжко і відрубалась.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Насправді демони також уміють любити {ЗАВЕРШЕНО}
FantasyЖиття, яке гарне слово, але це саме життя інколи буває так не передбачуване і таке не справедливе...Ніби думаєш у мене є ще все життя по переду...А якщо ні... А якщо тобі скажуть що в твоєї мами рак і її не можливо вилікувати і находиться людина яка...
