Нащадок Бога Смерті

Надздібності. Частина 1

POV Анна

Як і обіцяв вампір, повернув мене додому. А за два дні зайшов до мене в гості. З того дня, коли він у перший раз зайшов до мене в кімнату, пройшов майже рік. За цей час ми стали добрими друзями. Я багато дізналася від нього про вампірів, а він про людей від мене.
Я почула стукіт у вікно і пішла відчиняти його. Біля вікна був Васил.
- Вітаю. - рромовила я, дивлячись на нього.
- Привіт Анно. Ну, що йдемо гуляти? - спитав він.
- Так. - і тут він дістав із-за спини букет квітів.
- З днем ​​народження Анно! - промовив він, вручаючи мені букет білих троянд.
- Дякую, але я ще не народилася.
- Я знаю. Ти ж народилася опівночі, а до опівночі ще тринадцять хвилин. - відповів Васил.
- Ми йдемо гуляти, тільки почекай хвилинку мені потрібно переодягнутися. - відповіла я йдучи в свою спальню. За дванадцять хвилин я була готова йти.
- Ти прямо справжня принцеса Анно. - промовив він, дивлячись на моє вбрання.
- Спасибі. - відповіла я, червоніючи.
Як тільки ми вийшли з кімнати, через вікно, мені стало погано і я знепритомніла. Мені наснився дивний сон чи бачення я так і не зрозуміла.

Сон

- Де я? - Запитала я. Я піднялася на ноги і оглянулась навколо себе. Навколо була пустка.
- Ось ми й зустрілися Анно. - промовив хтось.
- Хто тут? - запитала я, і переді мною з'явився похилий чоловік.
- Мене звуть Одін. - представився незнайомець.
- Мене Анна. Що вам від мене треба? - запитала я.
- Я знаю хто ти і тобі час дізнатися правду, про те хто ти така. - промовив він.
- Що? Але звідки ви знаєте, хто я? І яку правду я маю дізнатися?
- Анно я все тобі зараз поясню. Я Бог. Я знаю все про всіх, але ти виняток. Я не можу бачити твоє майбутнє, бо ти дочка мого сина і маєш силу богів. Анно ти моя єдина онука.
- Але як це можливо? - запитала я.
- Анна тобі не можна тут довго перебувати, тому запам'ятай мої слова ,,Від тебе залежить доля людства та планети,, - сказавши це, він зник.

А через кілька хвилин я прийшла до тями.
- Анно ти як? - спитав Васил.
- Нормально, просто я трохи втомилася.
- Так тобі треба відпочити зараз, а прогулянка зачекає.
- Гаразд. - відповіла я засинаючи.
- Солодких снів. - промовив Васил і поцілував мене в щоку, після чого він пішов. Але мені так і не вдалося заснути, і я вирішила прогулятися сама. Я швидко одягла своє улюблене і зручне вбрання.
- Ідеально. - промовила я дивлячись на себе в дзеркало. Тому, що я зібралася на полювання. Я вийшла через вікно і попрямувала у бік міста.