Нащадок Бога Смерті

Це тільки початок кінця світу

POV Назар

Після смерті Анни минуло майже три місяці, а я ніяк не можу повірити, що її більше немає. За цей час багато чого сталося. У світі почався коїться хаос. По всім новинам показували напади нечисті на людей. А недавно один із Богів оголосив, що людству прийшов кінець. Реакція людей була різною: одні вважають, що це якийсь божевільний, інші думаю, що це все взаємопов'язано, а треті готуються до кінця. Ми з Мартіном та Василем почали шукати інформацію про те якраз і назавжди вбити Бога, і паралельно знищувати монстрів, які порушили мир, і, якщо це можливо, повернути Анну у світ живих. Перед тим як ми приєдналися до Васила ми розібралися з темними і залишили команду світлих.

Я сидів на камені і дивився на кулон, коли брат підійшов до мене.
- Назар, як думаєш, нам вдасться перемогти? - спитав Мартін.
- Я не знаю, але робитиму все можливе, щоб ми перемогли. - відповів я.
- Ясно. Як думаєш, де вона зараз і як? - спитав він, сідаючи поряд зі мною.
- Я не знаю. Це так складно. Мені часом здається, що все це просто страшний сон, який ось-ось повинен закінчиться і з Анною буде все гаразд... Ех... У будь-якому разі, де б сестричка не була я сподіваюся, що вона повернеться до нас. - відповів я.
- Ти правий. Але чому вона вирішила врятувати нас, чому не хотіла, щоб ми билися тоді з нею? У мене немає відповідей на ці запитання, але мені здається, що якби ми тоді були з нею, вона була б зараз із нами. - сказав Мартін.
- Тому  що вона дбала про нас, та й вона набагато сильніша за тебе і мене в разом взятих. Що зроблено того вже не повернеш. Мартіне ти нічого не хочеш мені розповісти?
- Та ніби нічого розповідати.
- Не бреши мені. Хіба з тобою не відбулися якісь зміни у день її смерті?
- Уявлення не маю про, що ти.
- Мартін скажи мені, будь ласка, правду.
- Ну... Якщо чесно того дня одне моє оок стало на якийсь час білим і я відчув дивну міць у собі, ніби я не людина. Але правду кажучи віно досі біле. Я просто ношу одну лінзу тому цього і не видно.
- Значить, ти теж це відчув.
- Стривай. Ти хочеш сказати, що у тебе зараз на одному оці лінза!?
- Так. Якщо ти не помітив, Анна теж носила їх.
- Анна? Але навіщо?
- З тієї ж причини, що й ми, тільки у неї обидва ока були білі, і так само як у нас вони мали стабільний  колір. Вона нам сама це сказала, щойно ми тоді зустрілися.
- А я вже забув. Іноді здається, що це життя, до всіх цих бісових подій, було лише сном не більше.
- Та мені теж так здається. Вона віддала своє життя за наші, ми в боргу перед нею.
- Свого роду це ще один доказ того, що вона наша сестра. Коли ти, в перше сказав, що Анна наша рідна сестра я не повірив. Мені здавалося, що ти жартуєш, а той папір не більш ніж підробка. - промовив, задумливо, Мартін.
- Я теж спочатку сумнівався, але дуже багато вказувало на те, що це правда.
- Сподіваюся, нам вдасться врятувати світ.
- Хлопці здається я знайшов спосіб, як повернути Анну! - сказав Васил, опинившись біля нас.
- Васил досить так робити! А то я ненароком уб'ю тебе довбню! - сказав Мартін, злісно й ховаючи рефлекторно витягнутий клинок.
- Врахую на майбутнє. - промовив Васил.
- Почекай. Ти хочеш сказати, що її можна повернути у світ живих? - спитав я, не вірячи.
– Так, але зробити це буде не просто. Нам потрібна якась її річ, що завжди була з нею, інакше у нас нічого не вийде. – відповів Васил.
- Хм... Точно кулон! Вона завжди носила його із собою. - відповів Мартін.
- Хіба він не був на Анні, коли вона зникла? - запитав вампір.
- Я не знаю. - відповів Мартін.
- Ні. Перед тим, як ми зіткнулися з Філом, вона віддала мені кулон. - сказав я, знімаючи його.
- Значить, вона знала, що з нею станеться. - сказав Мартін, дивлячись на кулон.
- Вона завжди знала, що рано чи пізно покине цей світ, але ніколи не переставала прикрашати його своєю усмішкою. - сказав Васил, беручи в руки кулон.
- Ти маєш рацію Анна завжди усміхалась, щоб не трапилося. - відповів я.
- Що нам ще потрібно, щоб повернути її? - спитав Мартін.
- Нам необхідно отримати кров дампіра, чистокровного вампіра та Бога напівкровки. Ще нам потрібно буде намалювати ось цю пентагрму: