Ніч. Поезія повітря, що грає у фіранці моїй.
Заплющу очі, та не відкрию світ, що схований в душі.
Розпечений бетон від ритму шаленіє
І звук нічний погруз в новому дні.
Куди ж то бігти, як на хвіртці двері?
Чи може геть, з столичної пустелі?
Та й ні, як завжди ніч пихата
У ланцюги знов сковує свобідні руки.
Лиш чую шепіт, та й не знаю
Чи то людський, чи ангел знов приходив
Побачив, що не сплю, утішив
Він знав, що не почула, понурий відлетів.
А зранку що, знов біг кудись-но
Кому то треба, хто керує?
Сильніший той гравець, що не відчує
Як ноги в кров, душа розрізана вже вщент.
Та й зупинятись страшно,
Бо кажуть рух-то є життя.
Та в нашім світі-це банально й дико
Бо стрімголовий біг-то вірна смерть.
Знайти ж бо нішу й не розбитись
Об тих людей, що щось під ніс лепечуть
Та й не пробігти, а прожити
Ту мить, той час, яким кирує хтось..
12.02.2019
ВИ ЧИТАЄТЕ
У пошуках катарсису
PoesíaВ цій збірці закладена поезія, яка знайде відлуння у серці кожного, адже певно й ти пройшов через випробування, зради, не розділене кохання. Саме ці речі дають великий поштовх до пошуку катарсису-глибокого очищення через страждання. Тож прямуй цим ш...
