Миті, яких не було

Жарт

– Джеймс такий гарний.

– Мерлінова борода, що це було?! – Северус Снейп піднявся на лікті та поглянув на Лілі. – Мої вуха мене не обманюють? Мої очі – не підводять? Лілі-я-ніколи-цього-не-скажу-Еванс щойно заговорила, як істинна фанатка Джеймса-гляньте-який-я-крутий-Поттера?!

– О, та годі тобі! Нічого такого я не сказала!

– Мені повторити? – Северус сів, покрутився трохи, притулився спиною до дерева, в тіні якого вони з Лілі відпочивали. Та заодно стежили за гравцями в квідіч. – Так що, повторити? – Еванс відвернулась від слизеринця. – Джеймс такий гарний! – передражнив подругу хлопець тонким голосочком.

– Це звучало не так огидно!

– Але ти не заперечуєш, що огидно?

– Який же ти!..

– Так? Так-так? Ну?!

– Зміюка.

– І пишаюсь цим. То ти тепер упадаєш за Джеймсом? Містер білявий гафелпафець із синіми очима йде стороною?

– Та годі!

– Джеймс такий гарний. – Знову тоненьким голоском повторив Северус, обхопивши лице руками та кліпаючи очима.

– Ну ти й зараза!

– Все для найліпшої подруги. – Снейп раптом скочив на ноги, дістав паличку, озираючись.

– Що таке? – занепокоєно поцікавилась Лілі.

– Щось пискнуло.

– Тю! Пискнуло! Знайшов через що хвилюватись. Розпал весни, миша десь пробігла. Розходимось, вони закінчили. Навіть не думай! – Еванс вказала пальцем на Снейпа. – Ще раз скажеш – і, присягаюся, ти станеш містером білявим слизеринцем із синіми очима!

Снейп підняв долоні:

– Мовчу-мовчу.

***

– Пітере. – Джеймс обхопив друга за шию. – Ну що там, Пітере? Про що Лілі говорила зі слизьким паскудником?

– Е-е-е... ну... – очі Пітера Петіґру забігали по обличчям Ремуса й Сіріуса. В його голові майнула думка. О так, це буде чудовий жарт. – Джеймсе, тобі це не сподобається. – Жалібно почав Червохвіст. – Присягаюся! Це жахливо! Не змушуй мене це говорити!

– Пітере, я знаю твою слабкість... – Загрозливо почав Блек.

– Ні, ні, не треба, Сіріусе! – Червохвіст замотав головою.