Blood Moon

Pov 4 або живий мрець🩸🖤

Ти відчувала його холодне дихання, у себе на шиї. А далі краєм ока побачила у його руках скальпель.
П: Ми вампіри є ну дуууже обережними) Тому я просто зроблю невеликий надріз у тебе на вені - прошепотів Пейтон тобі на вухо, а тоді ти відчула як шматочок холодного металу, доторкнувся твоєї шкіри.
Далі цей же шматок металу зробив тобі невеликий надріз, і із нього потекла гаряча кров. А далі Пейтонові вуста, які впилися у місце надрізу, і те як він жадно ковтав твою кров. Весь цей час ти була паралізована. Приблизно так само як і сьогодні зранку твоя рука. А ще з кожним його ковтком тобі ставало дедалі гірше.
Тож єдине що ти зробила, це змирилася з своєю смертю....чи можливо ні?

Ти відчула як хтось чимось тріснув по голові Пейтона. А далі розплющивши очі побачила наляканого до смерті Джоша, і Пейтона який лежав непритомним на землі.
Д: Т/І!!!!! - Джош підбіг до тебе, і огорнув тебе теплими обіймами.
т/и: Нам потрібно тікати!! Поки він не оговтався! Чуєш мене?!!  - ти вирвалася з обіймів друга. Було помітно що він геть нічого не розумів. - Просто довірся мені - спокійно сказала ти і Джош кивнув головою, в знак згоди.
Тоді ви з усієї сили якої тільки могли побігли до вашого таємного містечка. Це було неподалік того дому де тебе ледь не зжерли. Але принаймі це дасть вам хоч якусь змогу заховатися від вашої нової «Проблеми»

Вже через кілька хвилин ви були на місті. Час від часу у тебе в голові паморочилося від втрати крові, але ти трималася. Зараз головною метою, було хоч якось пояснити Джошу, що тоді сталася і яка загроза чатує на вас тепер. З місця порізу досі текла кров, але таяк ранка була не глибокою, тобі хоч якось вдалося зупинити кровотечу.
т/і: Сідай, зручніше зараз тебе чекатиме серйозна розмова - ти кивнула головою на стілець, що ви ще кілька років тому принесли сюди. (Коли тільки знайшли цей будинок, і зробили його вашим сховком).
Джош послухав тебе, і злякано вмостився на стільці. Таким ти ще його не бачила.

т/і: Тільки будь-ласка, не перебивай! - Джош кивнув в знак згоди, і ти розпочала свою річ -
Отож Пейтон вампір..
Д: ШОО?!!!!
т/і: Я ж тебе просила - ти глянула на нього вогняним поглядом - Пейтон вампір. І тоді коли ти його тріснув він пив мою кров - У Джоша відвисла щелепа, а його вигляд був як у божевільного.
Д: Ти себе чуєш?! Вампірів не існує!!!!!!! - у Джоша почалася паніка

т/і: Спокійно бро!!!! Не панікуй, а то на тьолочку похожий. У мене є всі підстави щоб так говорити. По-перше - те як цей Пейтон корчиться від променів сонця.
По-друге - Його скляні очі, і бліда шкіра.
По-третє - шикарні губи трояндового кольору. Сама такі хочу.
По-четверте - він читає думки, і вміє паралізувати тіло.
Ну і останнє це ось це - ти вказала пальцем на місце порізу, а тепер і засосу.
Д: Аа..ал...але це не можливо - прошепотів Джош схопившись за голову.
т/і: Як бачиш, можливо - на повному серйозі сказала ти.

Запала мовчанка. Ти розуміла, що якщо скажеш бодай слово, Джошова психіка трісне. А друг божевільний, тобі ні до чого. Потрібен час щоб він це переосмислив.
т/і: Тож поки ти тут думаєш, я відійду на хвилинку - Ти пішла в одну з кімнат цієї хатинки де було дзеркало. Тобі потрібно було побачити, свій вигляд зараз ну і стан рани, яку тобі зробив Пейтон.
Зустрівши себе в дзеркалі, ти жахнулася. Весь одяг був забруднений кров'ю, і ти виглядала частково як зомбак. «Бідний Джош! Йому пів години доводилося дивитися на таке жахіття» - подумала ти і тебе знову почала тріщати голова.
«Тепер я тебе вб'ю любою ціною»...