Blood Moon

Pov 6 або «теплі обіми»🥀🖤

т/і: Відпусти, благаю... - шепотом промовила ти, спробувавши вирвати свою руку з його, але цим сами зробила гірше собі. Він ще сильніше  передавив твою руку, а іншою схопивши за горло притягнув тебе до себе.
П: Не цього разу - прошепотів він тобі на вухо, і ще сильніше передавив горло. - Тепер, моє горе, в тебе немає жодного шансу на порятунок - в очах час від часу темніло
*«Давай! Сильніше!! Чого так ніжно. Вбив мене морально вбий і фізично!!!!!»
- ти немогла нічого сказати вголос, зате добре керувала думками. Ти розуміла що він читає їх зараз, тож це був найкращий варіант, для спілкування поки ти ще не померла. Маніпуляція - остання ідея

« Ну чого ж послаблюєш хватку!? Давай! Тисни!!!!»
- ти відчула як Пейтон повільно та невпевнено послаблює ту руку яка притримувала шию. Це твій шанс. Одним різким рухом, ти вирвалася з його «теплих обіймів», і поки той розгубленим стояв, не второпавши що зараз відбулося - ти бігла з усієї сили якої тільки могла.
І ось. Ще кілька метрів і ти будеш у себе на подвір'ї. Ще трішечки і ти будеш в безпеці, чи все таки ні?
Ти відчула як твої ноги стали ватними, а тіло жахливо важким. В очах потемніло, і ти впала з гуркотом на землю. А далі лиш противний голос в голові «Я в котика і мишку гратися не буду». Це все що ти пам'ятаєш.

Pov Payton
Він взяв тебе на руки, і довго розглядав твоє личеко. Довгі вії, густі коси, малинові вуста... « А вона і не така противна, коли у відключці)» - сказав про себе Пейтон і розчинився в повітрі.
За долю секунди ви опинилися десь на окраєні міста, у якомусь великому особняку.
П: Усім хай! - він вибив ногою двері, і пройшов всередину будинку. Там за столом сиділо двійко дівчат, і ще пару парубків.
- А це ще хто?!! - викрикнула одна з них і зірвалася з місця.
П: Це?! - він поглянув на тебе - Це або наша вечеря, або новий вампір у нашому клані.
- Бро ти жартуєш?! Якщо так, то це несмішно! - вигукнув один з тих хлопців
П: Мені зараз не до жартів! Я вам цілком серйозно кажу. За сьогодні я встиг добряче наробити справ!! А вона є свідком.
- Знаєш, а я не здивований!!! Ти постійно у щось вляпуєшся!!!!!!!! - прогарчав другий хлопець..,

Далі між вампірами, пройшла важка розмова. Вони вирішували що робити з тобою далі. Таяк статут цього клану, дозволяв вбивати лиш одну людину в місяць, єдин виходом було:
*Або катувати тебе
*Або зробити одною із них
Вони довго сперечалися щодо вибору, і все таки варіант другий, був більшості до смаку. Тож їхній вибір очевидний.
Щоправда, те як ти перетворюватимешся у бездушну істоту окрема тема.

Варіанти є два. Або провести ритуал, який є пекельно болючим, або проклясти тебе. (Тема з укусом доволі заїжджена, тож я її виключила)
Зі слів Пейтона прокляття тебе не бере. Він пробував, і нічого невийшло. Тож варіант з ритуалом був єдиним. Суть була у тому, що тебе прикріплюють до срібних ланцюгів, а на твоєму тілі з допомогою, спеціального ножа з камнем багряного місяця, вирізають різного роду візерунки. При цьому, тобі не колять знеболюючого, і це все робиться коли ти при тямі. Біль адська, зате спосіб дієвий.
Тож як тільки їхні перемовини закінчилися, тебе перенесли до якоїсь невеликої кімнатки, і зачини її на ключ.

Pov т/і

«Ти знову у цьому сні. Знову цей коридор, і сотні дверей. Щоправда тепер ти одна. Якщо раніше тебе це лякало, то тепер тобі це в кайф.
Розбита в щент, і наче беземоційна стіна яка от от впаде, ти ходила по коридору туди сюди.
- Т/І!!! Т/І!! Я тут) - почула ти десь голос Джоша, що кликав тебе. Ти зірвалася з місця в сторону звідки було чути друга, і вже за рогом побачила його самого.
т/і: ДЖОШ!!!!!! .....