Отож ви вирушили за Пейтоном. Щоб він вас часом не помітив, ти та Джош, старалися триматися від нього на відстані 200 метрів. Це як мінімум забезпечить вам хочаб кілька секунд для того щоб зникнути з його поля зору коли Пейтон РАПТОВО піде у вашу сторону.
Ви старалися з Джошем лишній раз не відкривати рота. Натомість використовувати силу жестів.
Десь через 10 хвилин ви зрозуміли, що ваша мішень рухається у сторону закинутого району, на околиці міста.
А ще тобі здалося підозрілим, те що цей чувак добре шарив куди іти. Він ж здається не місцевий?
Також ти помічала, дещо дивну поведінку цього Пейтона. Він кілька раз вигукував щось нерозбірливе, а коли з'являлися промені сонця, його судомило, і здавалося корчило від болю.
Ти навіть хотіла у такий момент підбігти до нього, та допомогти нещасному, але тебе зупиняв ваш план.
Вже через пів години, як ви і думали, ти з Джошем стояли у одному з під'їздів того району.
Д: То як розділимося? - ви з Джошем протупили, і не встигли побачити до якої квартири у цьому будинку зайшов Пейтон
т/і: А де дінемося? - риротичні питання твоє все
Д: Ну тоді, я огляну перший, третій і 5 поверхи, а ти другий та четвертий
т/і: Ок!) - ви з Джошем розділилися і ти пішла по своїх поверхах, а він по своїх.
На першому другому і третьому поверхах, ваші пошуки були даремними. У жодній з квартир ви не побачили потрібну вам людину.
Ти навіть дозволила собі подумати, що ви зайшли не у той під'їзд. Але усі твої сумніви, як вітром здуло коли ти почула шарудіння у одній з квартир на четвертому поверсі.
Дуже обережно і тихо ти зайшла всередину квартири. Ти зробила глибокий вдих, і рушила у сторону звідки лунали звуки. Вже через кілька секунд, ти побачила Пейтона.
Наче та блискавка, ти заховалася за стіною, і вже звідти продовжила свої спостереження.
Було видно, що з ним не все добре. Руки у нього тремтіли, а шкіра яка і до того була блідою, стала кольору снігу. Таке ти бачила хіба що у кіно.
Нервово, він щось шукав у свому рубзаці. Через кілька хвилин своїх пошуків з звідти Пейтон дістав шприц, і баночку з якоюсь рідиною. « Невже наркоман?!» - перше що ти подумала. Але вже через мить, єдине що було в твоїй голові це велике питання
«Що за?!!!!!!» .
Рідина яку він набрав у шприц була темно бурдового кольору, і одразу після того як він її собі вколов усі симптоми «Мертвеця» - пропали. Натомість він знову набув здорового вигляду.
Ти нехотіла вірити своїм очам, і думкам які закрадалися у голову. «Та це неможливо!!!!!!!» - повторювала подумки ти собі, і хотіла як найшвидше забути усе що побачила.
«Вампірів не існує!!!!» - переконувала ти себе, але даремно(
Щоб хоч якось відволіктися, ти продовжила стежити за своїм «Цікавим другом» але
- От ЧОТР!!!!!!!!! - саме цієї миті, у тебе в кишені завібрував телефон, а далі і на всю потужність яку тільки можна, залунала мелодія на твоєму дзвінку!!
- Ні - НІ - НІ - НІ, тільки не зараз!!!!!! - ти нервово пробувала якось вимкнути свій телефон, та дарма. Він вже зробив свою справу. Ти побачила як Пейтон наближається до твого сховку. «Щоб ти Джош ЗДОХ» - прокляла ти свого друга. Адже це він тобі дзвонив
(П-Пейтон)
П: І кого я бачу? - його поведінка і інтонація відрізнялися від тої що була у школі
т/і: Емммм Привіт - старалася вдавати тупеньку ти - Ти теж тут? Правда сьогодні класна погода?! - тебе почала оговтувати паніка. Ти перестала контролювати себе.
П: Ну і що ми вже встигли побачити? А впринципі я і сам про це можу дізнатися...- Пейтон замовк і саме цієї миті у тебе почала жахливо тріщати голова. Як то кажуть, розпочався процес читання твоїх думок -
Хмммм, ну впринципі достатньо, щоб я міг тобою пообідати) - він почав наближатися до тебе, а у його очах ти побачила лють і навіть азарт.
т/і: Тільки спробуй зачипити мене хоч нігтем!!!!! Повір, тоді я...
П: «Тоді я сама тебе заріжу і з'їм» - перебив тебе Пейтон, договоривши твою фразу замість тебе - Тупеньке дівчисько!! - він вже не на жарт був розлюченим.
Ти відходила назад стараючись зберігати спокій, в надії що відкривши очі ти проснешся, і все це виявиться простим жахіттям......Але це просто мрії!! Мрії перед можливою смертю. Якось так.
Врешті решт, тобі не було куди рухатися, і ти вперлася у стіну. Руки тремтіли, а мозок виключився. Ну все впринципі як і завжди. Вже через кілька секунд, ти відчула на своєму обличчі холодну руку Пейтона, яка забрала пасмо твого волосся з шиї, а ще через кілька секунд, і його крижане дихання біля неї..... «От і мій кінець настав»
ВИ ЧИТАЄТЕ
Blood Moon
FantasyЯкщо коротко, ти звичайна американка, якій не повезло народитися у «Беверлі-Гіллс». В тебе є хороший друг Джош, а ще той тип у школі. Хто він? І як він зможе змінити твоє життя у виживання? Історія кохання яка бере початок з ненависті і закінчується...
