Частина 10.

7 2 0
                                    

Я просто відійшов 

Я просто задихався

Втрачаю віру в сьогодні

Падаю з краю сьогодні

Життя це дуже крихка річ. Ніколи не знаєш коли йому прийде кінець. Коли і які підніжки воно вирішить підставити тобі.

Дочка Посенйдона стояла на галявині і дивилася на місце де декілька хвилин тому лежало тіло Джейсона.

- Мері. - Джексон торкнувся її плеча. - Йдемо. Ми щось придумаємо. - Він подивився їй в очі. - Все буде добре.

- Добре? - не вірячи і в сльозах сказала Аров. - Добре вже не буде нічого! - Вона перейшла на крик. - Персі, більшість моїх друзів померли. Джейсон, Лео, Пайпер, вони всі мертві. Мертві! Я не хочу втратити і вас. - вже зірваним голосом про шепотіла вона.

Дочка Посейдона повільно повернулася і премтячими руками підняла меч Грейса.

- Мері не роби дурниць. - Перся хотів був забрати зброю у молодшої сестри.

- Ми щось придумаємо. Обіцяємо. - Анабет намагалася докричатися до подруги.

- Я люблю вас. - дівчина встромила меч з імперського золота собі в живіт. Ноги підкосилися.

- Ні-і-і-і! - Персі підхопив падаючу дівчину. Він сів і поклав її голову собі на коліна. - Нащо? Мері дурненьке ти дитя.

- Прощавай братик. - з останніх сил про хрипіла Аров. Вона усміхнулася братові і закрила очі.

- Анабет дай її рюкзак там має бути амброзія.

- Вона віддала останню тобі коли ти травмувався. - відповіла Чейс зі слізьми на очах.

Персі останній раз оглянув дівчину. Він хотів запам'ятати кожну навіть найменшу рису зовнішності сестри. Пасма чорного волосся вибилися з розпатланої коси. Сині очі були пустими. В них вже не було тих веселих вогників. Вони померли разом з нею. На вустах лишилася тінь усмішки.

Тіло Мері замерехтіло, почало сяяти і розчинилося.

Анабет сіла біля свого хлопця і обійняла його. Юнак поклав голову їй на плече і заридав. Дочка Афіни гладила його по голові й шепотіла заспокійливі слова.

В небі пролунав механічний голос.

- Мері Аров - донька Посейдона. Вибула.

Хвилин десять стояла повна тиша. А потім залунала музика і звідусіль посипалося різнокольорове конфеті. 

Під феєрверки на Арену вийшли Посейдон і Афіна. Та їхні діти зовсім не були раді їх бачити.

Бог морів одобряюче стукнув по спині сина. На, що той кинув на батька повний злості і ненависті погляд.


===========================

В цій частині використовувалися рядки з пісні:

Skillet - Hero.

Напів божествені ігриWhere stories live. Discover now